Коли вчергове почуєте про якогось сучого сина, мовляв, «он талантлівий художнік», – згадайте Шона Пенна

Услід «Оскару». Трохи здивувалася, почувши, що Шон Пенн отримав «Оскара» «за роль другого плану». Другого, ріллі? А я, грішним ділом, щось узагалі нікого, окрім нього, у тій One Battle After Another попервах пригадати не могла. Аж уже згодом, під вольовим натиском свідомости, виринули з непам’яті всі ті красуні-мулатки, обдовбаний ДіКапріо і прочая превесела Patria o muerte зі старими яструбами-расистами, мов живцем перенесеними на екран із журналу «Крокоділ» зразка якогось 70-волохатого року, для контрасту, – словом, чистий тобі «капіталістічєскій рєалізм как творчєскій мєтод амєріканского іскуства», де тільки герой Шона Пенна й виправдовує весь затрачений ресурс, – він врізається в пам’ять як живий персонаж, що лишає по собі більше питань, ніж відповідей, а це вже, сцуко, мистецтво, хоч би яка лабуда служила йому фоном.

І от, розумієте, як воно цікаво виходить. Вам тут 30 рочків втюхують (і багато хто в це справді вірить), ніби можна бути видатним митцем і гімняною людиною. Ніби це геть не взаємопов’язані речі – митець і особа. Ніби визначне мистецтво береться, як спорт, не з душевних, а з добре натренованих фізичних характеристик. Харашо рісуєт, харашо танцуєт, харашо пойот – а що зетник/ця, ну так що ж, «он художнік, он так відіт», але ж послухайте, яке прекрасне сопрано!..

А вже звідси й «іскуствовнєпалітікі» – з усім подальшим курсом на повернення на світові подіуми всіх тих анн-нетребок та іншої кремлівської обслуги.

Так от, штука в тім, що це неправда. Навіть у найбільш, здавалося б, «технічних» мистецтвах, де авторська особистість навпростець наче й не задіяна, а треба тільки досконало «співати й танцювати», – якість творчого продукту не є цілковито безвідносна до людських якостей митця. Якось це все одно пов’язано, за якимсь невідкритим законом психології голос морально скурвленої співачки неминуче, в міру її особистісної деградації, втратить первісний тембральний чар, мов зникає з нього «музика сфер» (прикладів кожен може назгадувати собі сам). А вже про ті мистецтва, де людина вкладається у продукт не лише біологічним хистом, а всім своїм нажитим людським досвідом, немає що й казати. Тільки от матерія це все складна й делікатна, а фахових маніпуляторів, охочих заплутати профана і втулити йому підробку за золото, у цій сфері завжди крутилося й крутиться стільки, що кого завгодно обморочать…     

Тож спасибі Шонові Пенну – не тільки за ролі й не тільки за підтримку України, а й, last but not least – за ціннісний компас у звихнутому світі. І коли вчергове почуєте про якогось сучого сина, що, мовляв, «зато он талантлівий художнік», – згадайте Шона Пенна, який не з’явився на вручення «Оскара», бо поїхав в Україну – там йому бути було в цей час важливіше й цікавіше. І як митцеві також.

…І тільки з такою настановою до світу й виходять такі ролі.

Джерело: Оксана Забужко / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора