Незадоволені війною в Україні. Дедалі більше молдовських священників залишають РПЦ

ДУБОСАРИ ВЕЧІ, Молдова – Теодор Пелін, сидячи в затемненій наві церкви, де він проводив молитви та надавав духовну підтримку протягом 19 років, зі срібним кулоном із розп’яттям, що виділявся на тлі його чорної ряси, ретельно підбирав слова.

Він і кілька інших православних священиків, як каже Пелін, є жертвами «публічної страти».

Минулого місяця священики були позбавлені повноважень синодом Митрополії Кишинева і всієї Молдови – очолюваної Росією церкви, більш відомої як Молдовська православна церква – після того, як вони приєдналися до східно-православного конкурента, який підпорядковується Румунській православній церкві.

Священики втекли здебільшого через те, що їх не влаштовувала підтримка РПЦ війни в Україні.

«Я впевнений, що вони зробили це, щоб налякати інших священиків, які йшли таким же шляхом», – каже Пелін, 50-річний парох церкви Святого Архангела Михаїла в селі Дубосари Вечі, за 40 кілометрів на схід від столиці Кишинева. «Є чимало людей [на цьому шляху]», – сказав він Молдовській службі Радіо Свобода.

Близько 50 священиків, послух яких здавався непохитним до повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року, цього року відійшли від Молдовської православної церкви, яка канонічно підпорядковується Московському патріархату і, як вважають, обслуговує близько 90 відсотків православного населення Молдови.

Усі священики – деякі тихо, деякі дуже публічно – приєдналися до автономної місцевої єпархії Румунської православної церкви в Молдові, відомої як Бессарабська митрополія.

Ці переходи є гарним свідченням хвилі антивоєнних настроїв серед молдован, які підживлюються проєвропейським політичним керівництвом Молдови, і широкого розчарування серед духовенства «просуванням проросійських інтересів» Російською православною церквою.

Після того, як 20 місяців тому десятки тисяч російських військ перетнули кордон з Україною, Василе Енаке, ще один молдовський священик, який відтоді прийняв митрополію Бессарабії, каже, що чекав на знак.

Ніхто не прийшов. «Я не чув жодних заяв від нашого [церковного] керівництва… про цю катастрофу, яка почалася», – сказав Енаке, який 32 роки провів парафіяльним священиком у церкві Святого Ієрарха Миколая в селі Існоват, за 40 кілометрів на північ від Кишинева.

«Ми, священики, чекали, поки митрополія займе позицію», – сказав Енаке Молдовській службі Радіо Свобода.

Замість того, щоб проповідувати мир і примирення, деякі представники вищого духовенства Молдовської православної церкви виступали на захист російського вторгнення.

Одним із найвідвертіших серед них був Марчел Міхаеску, єпископ Бельц і Фалешт і один із найвпливовіших священиків країни. Він назвав Росію «охоронцем християнських цінностей», критикував Європу та виступав проти ЛГБТ та інших культурних ознак, які відповідають політиці Кремля.

Для 68-річного Енаке це було занадто, і 18 серпня він разом із Пеліним і чотирма іншими приєднався до Бессарабської митрополії.

Бессарабська митрополія звинуватила свого більшого конкурента в просуванні російського світогляду та назвала позбавлення церковного статусу священиків-перебіжчиків «абсурдним і смішним».

«На той момент, коли ми приєдналися [до Бессарабської церкви], нас ще не виключили, – каже Енаке. – Ми добровільно приєдналися до Бессарабської митрополії, нашої власної митрополії, а Бессарабська митрополія не була канонічно заборонена».

Але через п’ять днів після приєднання до конкуруючої церкви Енаке був позбавлений сану Митрополією Кишинева і всієї Молдови.

Митрополит Володимир – голова Молдовської православної церкви та вищий священнослужитель Російської православної церкви в Молдові – раніше докладав зусиль, щоб зберегти нейтралітет, у своїх публічних заявах переважно закликаючи до миру та припинення «братовбивчої війни».

Але після нових переходів парафій і тиску з боку молдовських конгрегацій Володимир поскаржився до Москви, кажучи, що відкрита підтримка вищим російським духовенством непопулярної війни в Україні коштує йому душ.

У листі від 5 вересня, адресованому патріарху Кирилу, очільнику РПЦ, який був оприлюднений більш ніж через місяць колишнім молдовським депутатом, який мав тісні зв’язки з митрополією Бессарабії, Володимир сказав, що сприйняття РПЦ як «кремлівського форпосту і адвоката російського вторгнення в Україну» загрожує знищити Молдовську православну церкву і кинути її священиків і віруючих в обійми її румунського суперника.

Глава церкви звинуватив російську політичну та релігійну владу в тому, що вона ставиться до молдован як до «периферійного і безхребетного народу», а Московський патріархат у спробі «загорнути Молдову в чужий для неї «русский мир».

Однак у своєму листі до Кирила Володимир попередив, що для забезпечення свого виживання та уникнення витіснення «на периферію молдовського суспільства» перед лицем «надзвичайних обставин» його Митрополія Кишинева і всієї Молдови повинна припинити свої зв’язки з Москвою.

«Це є прямим результатом наших зв’язків як церковної структури з просуванням проросійських інтересів у Республіці Молдова», – сказав Володимир, чиє мирське ім’я Ніколає Кантарян.

Це був вражаючий відхід для 71-річного митрополита, який всього кілька тижнів тому ініціював заборону Пеліна та інших священиків і, як вважалося, дотримується поблажливої позиції щодо старших членів своєї пастви, які підтримують російське вторгнення.

Володимир є членом Священного Синоду РПЦ і вважається близьким до російського патріарха Кирила.

Митрополит Володимир народився в Україні і, окрім громадянства Румунії та Молдови, має російський дипломатичний паспорт.

У 2018 році президент Володимир Путін нагородив його орденом Дружби, і митрополит відкрито висловив підтримку проросійським партіям, які беруть участь у виборах у Молдові, і виступив проти відродження Румунською православною церквою Бессарабської митрополії.

Сергій Чапнін, колишній головний редактор офіційної газети РПЦ та старший науковий співробітник Центру православних християнських досліджень Університету Фордхема, каже Молдовській службі Радіо Свобода, що лист був для Кирила «надзвичайно неприємним сюрпризом» і спробою «оформити розлучення в культурній манері».

«Якщо перекласти мову церковної дипломатії на звичайну мову, то послання патріарху [Кирилу] звучить надзвичайно жорстко: ми виходимо з Московського патріархату, і у вас немає можливості вплинути на наше рішення», – каже Чапнін.

Прогнозуючи, що «розрив неминучий», незважаючи на майже впевнене відкидання Кирилом аргументів Володимира, Чапнін сказав, що звернення молдовського митрополита є визнанням «нової реальності» поліпшення політичних і церковних відносин між Молдовою та Румунією.

Оскільки війна в Україні не має жодних ознак швидкого завершення, Росія ризикує втратити контроль – або принаймні вплив – на інші національні православні церкви в регіоні.

«У двох словах, православне інституційне життя переважно організоване на основі однієї нації, однієї церкви», – каже Кетрін Ваннер, професор історії та релігієзнавства в Університеті штату Пенсільванія. Нещодавно вона написала книгу «Позбавлення власності: антропологічні погляди на війну Росії проти України».

Вона наводить приклади Румунії, Болгарії та Греції в регіоні, а також надання автокефалії Православній церкві України у 2019 році Вселенським патріархатом.

Цей крок відбувся майже через три десятиліття після здобуття Україною незалежності, але менше ніж через п’ять років після примусової анексії Криму Москвою та підтримки Росією озброєних сепаратистів в інших частинах східної України.

«Справжнім винятком із цієї ідеї «одна нація, одна церква» була Російська православна церква, оскільки її канонічна територія була нанесена на колишню територію російської імперії», – каже Ваннер, додаючи, що війна створює «надзвичайну напруженість» для православних церков на місцях – в Україні чи Молдові.

«Я маю на увазі православні церкви, які інституційно все ще пов’язані з Московським патріархатом і з РПЦ, – каже вона. – Я думаю, що люди, які живуть у Молдові, усвідомлюють, що вони також дуже вразливі».

У коментарях Кирила та інших високопоставлених священнослужителів РПЦ Ваннер каже, що після вторгнення в Україну в 2022 році відбулася «швидка ескалація». «Російська православна церква схвалює, – а фактично легітимізує та виправдовує – війну та використовує для цього релігійні концепції».

Кишинівський політолог Ніколае Негру каже, що лист молдовського митрополита справді спрямований на їхніх молдовських парафіян і має на меті сказати: «Ми з вами…, [тому] не думайте, що ми належимо до тих, хто не хоче миру, хто хотів би війни», і «Ми розуміємо, що насправді ми належимо до європейського світу».

«Таке неможливо було уявити до війни в Україні», – додає Негру.

Тетяна Коджокарі, експертка Румунського центру російських досліджень, яка спеціалізується на ролі РПЦ в пострадянській зовнішній політиці, припускає, що громадські дебати навколо статусу церкви в Молдові формуються «політичними лідерами [всередині і ззовні країни], а не самим суспільством».

Молдоські священики, звичайно, не вище політики. Кожокарі каже, що місцеве духовенство може вирішити «не з ідеологічних, а з суто прагматичних міркувань», що підпорядкування РПЦ їм зараз «не дуже зручне».

«Це головне питання, яке викликає занепокоєння у митрополита Володимира, – втрата низки парафій і таким чином втрата Митрополією Кишинева і всієї Молдови статусу головної «національної» церкви» в країні», – каже Кожокарі.

Церковні лідери, як вона припускає, також усвідомлюють ризики перешкоджання прогресу уряду в «полярних» відносинах між Сходом і Заходом.

У перші місяці після вторгнення Росії в Україну в 2022 році прозахідна президентка Молдови Майя Санду використовувала зустрічі з митрополитом Володимиром і митрополитом Бессарабії Петру Падурару, щоб стверджувати, що «держава і церква повинні діяти солідарно».

У тіні війни Санду та уряди Молдови, які змінювали один одного, прискорили заявку Кишинева на членство в ЄС, поряд із аналогічними поштовхами з боку сусідів по регіону України та меншою мірою Грузії.

Минулого місяця влада Молдови ще більше придушила те, що вони описують як велику російську кампанію з дезінформації, заблокувавши понад 20 вебсайтів через понад рік після того, як вони заборонили новини та інші телепрограми російського виробництва, які вони вважали суперечливими.

Минулого тижня, після розкриття прихованої погрози митрополита Володимира Москві, президент Санду повторила своє бажання, щоб «усі» працювали над «миром та європейською інтеграцією».

Вона також наголосила, що «держава не може втручатися у справи церкви», але, як повідомляється, сказала Vocea Basarabiei TV, що «церква має діяти відповідно до інтересів держави та її громадян». Офіс Санду не відповів на запит Радіо Свобода про додаткові коментарі.

Російський патріарх Кирило досі публічно не відповів на лист Володимира, і незрозуміло, наскільки серйозно він сприймає загрозу та як далеко готовий зайти молдовський митрополит.

Іншим ударом по першості Москви в релігійних справах у регіоні стало те, що у вересні сусідня Болгарія вислала місцевого главу РПЦ архімандрита Васіана та двох інших церковних чиновників за нібито підрив «національної безпеки та інтересів» Болгарії.

У відповідь Москва накинулася на Софію, а російська церква замкнула двері храму Святого Миколая Чудотворця в Болгарії, закриваючи на замок храм для віруючих і знову розпалюючи столітню суперечку про власність.

Болгарське вигнання відбулося після депортації Васіана днями раніше з Північної Македонії на тлі припущень, що він розпалює розкол у Македонській православній церкві, іншій автономній східній православній церкві.

При цьому Кожокарі скептично ставиться до того, який вплив матиме крок Володимира в регіоні для РПЦ, яка вже ослаблена підтримкою українського вторгнення.

«У цьому контексті очікувалося, що з’явиться нове вікно можливостей для інших церков з регіону, щоб спробувати посилити свій вплив і відокремитися від російської церкви. Російська православна церква вже під загрозою, і Володимир це знає», – каже Кожокарі.

Вона зауважує, що втеча молдовських священиків є важливою, «оскільки це може створити прецедент, тенденцію». А Володимир ще міг би «знайти золоту середину», хоча кардинальні зміни потребують «сильної політичної підтримки та кількох років підготовки».

«Чи готові вони [взятися] за цей довгостроковий проєкт? Чи мають вони підтримку громадськості, щоб діяти плавно без суспільної напруги?» – запитує Кожокарі. – Поки незрозуміло».

Оскільки прагнення Молдови до членства в ЄС посилюється і непопулярна війна Росії проти України триває, рядові священики, як Пелін і Енахей, відчувають дедалі більше бажання відвести своїх парафіян від «русского мира».

Як стало відомо Молдовській службі Радіо Свобода, приблизно 60 священиків з Молдовської православної церкви найближчими тижнями переїдуть до Бессарабської митрополії.

«Ми не зробили нічого надзвичайного, – каже Пелін, маючи на увазі його перехід до бухарестської церкви. – Ми виправили помилку історії. У нас немає нічого спільного з Росією. У нас навіть немає спільного кордону між нашими країнами».

За словами Пеліна, позбавлення Молдавською православною церквою його та інших священиків повноважень було «жалюгідним і несправедливим», «абсурдним» і здійсненим як «помста».

«Нас звинуватили в тому, що ми самовільно пішли в інший патріархат, – розповідає Пелін. – Покажіть нам, куди ми пішли. Зрештою, ми нікуди не пішли. Ми [все ще] в наших церквах, у наших громадах, тому застосування канону відходу є спотвореним тлумаченням».

(Оригінал публікації на сайті RFE/RL)