«Форма вогню»: як рятувальники «приймають бій» у прифронтовому Херсоні покажуть всьому світу
В Україні незабаром покажуть фільм «Форма вогню» про роботу рятувальників у Херсоні. Хто автори та головні герої цієї стрічки? Яким працівники ДСНС побачили Херсон відразу після звільнення міста? В яких умовах довелося працювати рятувальникам, і наскільки досвід роботи на Херсонщині відрізняється від інших регіонів України? Про це – в матеріалі проєкту Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».
- В Україні вийде документальний фільм «Форма вогню», в якому розповідають про роботу рятувальників у перші дні після деокупації Херсону. За словами авторів, у стрічці йдеться про зведений загін ДСНС, який виконував завдання у звільненому місті. Рятувальники розчищали дороги від знищеної російської техніки, розбирали завали зруйнованих будинків, рятували з-під них людей і тварин. Вони працювали в складних умовах, оскільки, відступаючи з міста, російські військові вивезли українські пожежні машини та обладнання ДСНС.
- До виробництва стрічки залучили американського сценариста, її знімали англійською та українською мовами. Фільм представлять на міжнародних фестивалях у США та Європі. У січні автори оприлюднили офіційний трейлер.
Актори – реальні герої
Режисер фільму «Форма вогню» Василь Київський розповів «Новинам Приазов’я», що репортажні кадри, які покажуть у стрічці, знімалися в Херсоні, а художні реконструкції – в інших містах України. Зокрема, у Хмельницькому, оскільки загін рятувальників саме звідти. Також у фільмі є відео, зняте безпосередньо працівниками ДСНС під час операції з порятунку людей у Херсоні.
«Я вважаю, що найголовніше завдання представників медіа зараз, будь це преса, телебачення або кіно, розповідати історію українських героїв. І ми з командою за ці два роки повномасштабного вторгнення зняли чимало проєктів про Сили оборони України. І під час однієї зі зйомок я познайомився з генералом Братком. Він показав мені кадри роботи рятувальників ДСНС на одному з об’єктів інфраструктури, який обстріляли російські терористи. Ці кадри – свідчення величезної мужності українських рятувальників. Мені захотілося розповісти цю історію цих людей всьому світу», – сказав він.
За словами режисера, фільм розповідає про зведений загін рятувальників, які працювали в Херсоні після деокупації міста. У зйомках взяли участь представники цього загону – начальник цього загону полковник Андрій Козак, його заступник Андрій Гуменюк, а також старший лейтенант, рятувальник Михайло Барюх та інші члени цієї команди рятувальників.
«Приймають бій у тилу»
У зйомках не брали участь професійні актори, лише справжні працівники ДСНС. Крім рятувальних робіт, які проводилися у Херсоні, у фільмі також привертають увагу до особистих історій кожного з героїв стрічки, розповідає Київський.
Це було найважче – вибрати історію, про яку ми маємо зняти фільм
«Працівники ДСНС роблять неймовірно важку роботу по всій території України, тобто в містах, які безпосередньо на передовій, а також у тилових містах. Тому що тилові міста теж ворог обстрілює і рятувальники приймають бій в кожному куточку нашої країни. Це було найважче – вибрати історію, про яку ми маємо зняти фільм, тому що в рятувальників, у кожного з них, є дуже багато історій. І нарешті ми зупинилися саме на цій рятувальні місії у Херсоні, тому що, як на мене, вона уособлює роботу всіх рятувальників на території України», – зазначив режисер.
Фільм присвячений героям ДСНС, які кожного дня рятують людей, а також присвячений тим людям, які віддали своє життя, захищаючи Україну. І одна з історій, про яку розповідає полковник Козак, це трагічна історія про загибель його колег від російського обстрілу, додав він.
«Зібралися за пів доби»
Андрій Козак – один із героїв фільму «Форма вогню», заступник начальника Головного управління ДСНС України у Хмельницькій області. Він розповів «Новинам Приазовʼя», що зведений загін рятувальників з Хмельниччини, які поїхали до звільненого Херсону, складався з 24 чоловіків. Це були виключно добровольці.
«Охочих було понад 50, але так багато не потрібно було, 24 чоловіків відібрали по професіях, які були потрібні, і сформували цей загін. Але вийшло так, що наші Збройні сили звільнили Херсон і правобережжя Херсонської області 11 листопада (2022 року), а 12 листопада нам довелося вже вночі виїхати в Херсон та Херсонську область. Тобто це було дуже швидко. Протягом менше ніж пів доби ми зібралися, зібрали людей, перевірили техніку, заправилися, взяли всі необхідні сили й засоби та відправилися в зону проведення робіт», – згадує рятівник.
Серед основних завдань по приїзду було: очищення магістральних доріг від спаленої техніки, яка час від часу заважала руху сил безпеки й оборони, які заходили в Херсон, Херсонську область.
«Дуже багато заходило піротехнічних підрозділів зі всієї України, задача яких була – розмінування шляхів заїзду, тому що практично все було заміновано», – каже Козак.
«Заміноване буквально все»
Особливою проблемою на Херсонщині на той час була відсутність електрики, згадує рятувальник. Російські військові при відході з правобережної частини регіону зруйнували й замінували всю можливу енергетичну інфраструктуру. До того ж у Херсоні та в інших населених пунктах не залишилося техніки й обладнання для виконання рятувальних робіт, розповідає Андрій Козак.
«Ворог, перед тим як відходити, мав час на те, щоб повністю знищити інфраструктуру енергозабезпечення – підривати всі трансформаторні підстанції, лінії електропередач та заміновувати шляхи підходу до всіх електроопор і електропідстанцій, для того, щоб унеможливити або сповільнити роботу енергетиків щодо відновлення електропостачання», – каже рятівник.
«Криють вогнем цілі райони»
Коли загін вже прибув безпосередньо в розташування пожежно-рятувальних підрозділів на деокупованій Херсонщині, то не побачив жодного автомобіля, придбаного та поставленого на озброєння українською владою до окупації.
Були пусті, голі стіни, ні комп’ютерів, ні меблів, ні пожежної, ні якоїсь іншої техніки
«Це сучасні пожежно-рятувальні автомобілі й сучасне європейське обладнання, яке коштує дуже великих грошей. Його всього не було, все викрадене, і все, що могло їхати, все, що можна було зачепити, все, що можна було вкрасти, все, що становило цінність, все було вивезене. Тобто були пусті, голі стіни, ні комп’ютерів, ні меблів, ні пожежної, ні якоїсь іншої техніки. Тобто каски, краги, взуття пожежних – не було абсолютно нічого. Тому українською владою ухвалила рішення посилити пожежно-рятувальну справу на Херсонщині всіма можливими методами. З усіх гарнізонів України стягувалась так само допоміжна техніка, обладнання дуже багато, закордонні партнери надали свою техніку, обладнання», – розповів Козак.
Після деокупації Херсону російські війська почали регулярно обстрілювати місто, вогнем накривалися цілі райони, каже рятувальник. Іноді пожеж було настільки багато, що техніки для гасіння не вистачало.
«Нам поступив виклик про те, що внаслідок обстрілу є руйнування на конструкції, під завалом перебувають люди. Ми виїхали в повному складі за цією адресою. Виявили, що за цією адресою виникла пожежа в багатоповерхівці, з п’ятого по восьмі поверхи горіли всі квартири. Була загроза того, що люди можуть задихнутися і загинути внаслідок отруєння продуктами горіння»», – згадує співрозмовник.
Він каже, що так сталося, що саме після цього обстрілу в цей день у Херсоні було дуже багато пожеж – понад десять, і практично вся техніка, яка була в пожежних розрахунках, займалася саме ліквідацією цих пожеж.
Людське життя набагато цінніше, і нам доводилось ставити на карту безпеку свою, але виконати задачу
«Вийшло так, що нам довелося ухвалювати таке дуже непросте рішення. Нам довелося рятувати людей з дев’ятиповерхівки без використання пожежної техніки, без наявності засобів захисту органів дихання. Це ті ізолюючі прилади, які допомагають рятувальнику заходити в задимлене середовище і безпечно виконувати свої завдання. У нас таких приладів не було, тому що ми не були призначені на гасіння пожеж. У нас було інше завдання. Але людське життя набагато цінніше, і нам доводилось ставити на карту безпеку свою, але виконати задачу. Тому, дякуючи богу, ми з цими задачами справилися, нікого не втратили ні серед рятувальників, ні серед людей, які рятували і цю задачу виконали», – поділився Козак.
Зараз на прифронтових територіях, в тому числі на правобережній Херсонщині, за принципом ротацій працюють підрозділи ДСНС із різних областей України, додав Козак. Рятувальники з Хмельниччини також постійно долучаються до виконання завдань у цьому регіоні.
«Здавалося місто мертве і пусте»
Ще один герой фільму Андрій Гуменюк – начальник відділу організації пожежогасіння Головного управління ДСНС у Хмельницькій області. Він розповів «Новинам Приазов’я», що загін рятувальників з Хмельниччини, який працював у Херсоні, перебував там 17 діб. Потім їх змінили чернівецькі рятувальники. Гуменюк пригадав, яким побачив Херсон відразу після деокупації.
Мене здивувало, що я не бачив ні одного вікна, в якому б горіло світло
«Коли ми заїжджали в Херсон, мене здивувало, що я не бачив ні одного вікна, в якому б горіло світло, і не бачив ні однієї живої людини, яка б просто йшла десь. Здавалося, що місто повністю мертве і пусте. Тільки було видно військових, де-не-де автомобілі, і було видно поліцейські автомобілі. Все, більше нікого взагалі не було видно», – згадує чоловік.
Зранку виявилося, що в місті немає ні води, ні опалення. Згодом відкрились деякі магазини. Особливо приємними спогодами для працівників ДСНС були вітання і радість херсонців, коли в місто поверталися українська влада та відповідні служби.
«Ви бачили ці ролики, як люди реагували на військових у перші години звільнення Херсону. Нам також пощастило захопити дні цих емоцій, підняття духу, люди були дуже емоційно позитивно налаштовані. Люди підходили, обіймалися. Коли проїжджали автомобілі колоною або по одному автомобілі з символікою України, то всі махали нам. Це було дуже приємно і зворушливо. Почуття, які неможливо передати, якщо чесно. Я зараз згадую такі приємні емоції», – поділився рятувальник.
«Цілодобові вибухи та небезпека»
За словами Гуменюка, ситуацію в місті ускладнювала також відсутність мобільного зв’язку. В скруті залишалися люди похилого віку, які не могли пересуватися.
Після обстрілів будинки просто складалися – це близько до берега Дніпра. Також діставали звідти людей
«Вони потрапляли в такі ситуації, коли, до прикладу, прилітала міна у квартиру і до них по кілька днів ніхто не заходив. Потім виявлялося, сусіди зверталися, викликали, ми їхали, зламували двері, заходили й знаходили загиблих людей. Було таке, що після обстрілів будинки просто складалися – це близько до берега Дніпра. Також діставали звідти людей. Були такі ситуації, що знову ж таки, через відсутність звʼязку інформація поступала одна, ми приїжджали туди, там зовсім друга була ситуація, потрібно було вивозити загиблих людей», – згадує чоловік.
Хмельницьку область також час від часу обстрілюють російські військові, але досвід роботи у Херсоні суттєво відрізняється, додав Гуменюк.
«У Хмельницькому, якщо ти заступаєш на чергування або залучаєшся до ліквідації якоїсь надзвичайної ситуації чи гасіння пожежі, ти працюєш там пів доби, кілька годин і все закінчується. А в Херсоні всі ці дні була небезпека, були постійно виклики, не було відпочинку. Постійно потрібно бути готовим. Постійно ми щось робили, чи це ніч, чи ранок, чи день. Ти чуєш вибухи постійно, і вночі артилерійські вибухи, і в день, і зранку ти чуєш, як прилітають снаряди», – зазначив рятувальник.
Автори фільму «Форма вогню» планують показати кінострічку навесні на українських телеканалах, а також на інтернет-платформах. Крім того, стрічку покажуть у кінотеатрах в обмеженому прокаті. Також команда планує подавати її на міжнародні кінофестивалі.
