Що не так зі справою Дубневичів
Черговий допис до 10-річчя НАБУ. Минулого разу я наводив аргументи, чому у справі Насірова виконано політичне замовлення, а справа Березкіна дуже схожа на рейдерство. Цього разу взяв іншу справу з інфографіки «Слово і Діло». Йдеться про так звану «газову» справу братів Дубневичів.
Політичний елемент тут напевно також є, і це стає зрозумілим, якщо побачити «дірки» у доказовій базі. Як на мене, маємо доволі низьку якість розслідування, через яку справа майже гарантовано розсиплеться у суді. Наведу свої аргументи того, як детектив Бюро штучно створив справу.
Бо якщо мої припущення вірні, тоді резонно ставити питання: навіщо це було зроблено?
НАБУ формулює підозру наступним чином: брати Дубневичі володіли Новояворівською та Новороздільською теплоелектроцентралями, на яких відбувалася газова «схема». Дві ТЕЦ у 2013-2017 роках отримали газ від НАК «Нафтогаз України», аби виробити тепло для населення. Але насправді тепло вони не виробили. Більш того, вони не планували використовувати газ для виробництва тепла для населення. З газу виробили електрику, яку продали бізнесу з величезним прибутком. А отже, порушили цільове призначення газу, який був наданий виключно для опалення. Тому вважається, що брати опосередковано розікрали газ, і тим самим нанесли НАК «Нафтогаз» збитки на 2,1 млрд грн.
Для початку, що тут так? Усі слайди з резонансними справами показують, що задовольняється запит населення на соціальну справедливість. Я, певною мірою, за таке ставлення до влади. Якщо депутати/урядовці/чиновники отримали владу від імені народу, якщо вони заробляють мільярди на ресурсах країни — вони мають піддаватися прискіпливій увазі суспільства.
Тепер про те, що не так. Я не юрист, і не знаюся на процесуальних нормах. Давайте подивимось на економічний бік справи.
Є три великі недоліки. Вони можуть означати, що справу могли зробити непрофесійно або навіть сфабрикувати. Можливо навіть, що не було мети посадити Дубневичів, натомість була реальна мета — влаштувати проти них потужну кампанію.
Отже, що не так зі справою Дубневичів:
1. Чи можливо, що взяли газ для тепла, а використали для виробництва електрики?
Детективи стверджують, що так. Але логіка каже, що ні, якщо ви маєте справу з теплоелектроцентраллю. Розповідаю.
Чи розуміють детективи НАБУ, що таке ТЕЦ? Це шкільний курс економічної географії. Є теплові електростанції, які виробляють виключно електроенергію, спалюючи вугілля, газ, мазут. Є котельні, які виробляють виключно тепло, спалюючи вугілля, газ, мазут. А є теплоелектроцентралі, які займаються так званою ко-генерацією. Тобто, вони водночас виробляють і тепло, і електроенергію. Ось повний перелік українських ТЕЦ. Серед них — Новояворівська та Новороздільська теплоелектроцентралі.
Я не бачив матеріалів справи, але у відкритих джерелах НАБУ стверджує, що Дубневичі отримували газ для тепла, але виробляли електрику та продавали її «Енергоринку» за тарифом для бізнесу. Щоб робити це, вони мали купити газ за ринковим тарифом, а не за пільговим. Але вони саме «планували використовувати його для виробництва електрики», вважає слідство.
Давайте уявімо собі картину злочину очима НАБУ. ТЕЦ Дубневичів отримали газ для опалення житлових будинків, лікарень, шкіл. А потім — з блиском в очах — вимкнули виробництво тепла, але з величезними втратами виробили лише електрику, та продали її на сторону. Тепло ж не продали, доходів з тепла не мали — тож, увесь газ спалили лише для е/е.
НАБУ каже, що «внаслідок описаних дій, прибутковість виробництва електрики цими ТЕЦ перевищила 60% (проти 3-5% закладених в тариф Національною комісією, що здійснює регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП)». А ось мені важко уявити собі цей «бізнес».
Я перевірив, чи може ТЕЦ виробляти окремо виключно електроенергію. Може, але це дуже неефективно. ККД станції падає з 80-85% при ко-генерації до 35-40%, якщо продукувати лише електрику. Тепло на ТЕЦ виробляється в будь-якому випадку, просто випускається в атмосферу. Висновок: використовувати ТЕЦ лише для вироблення е/е — економічно недоцільно.
Це як гріти велику сковороду, аби смажити на ній маленький грибочок, і так протягом п’яти років.
Тобто, це не теплова електростанція, виробляти лише електрику на ТЕЦ — безглуздо, там не має бути прибутку за сутністю операції. Собівартість такої е/е злітає до неба.
Поглянемо на версію НАБУ в інший спосіб. Питання: а як ці дві ТЕЦ могли отримати стільки газу? Відповідь: виключно у зговорі з представниками НАК «Нафтогаз». Уявімо, НАК дає ТЕЦ газ. Це відбувається протягом опалювального сезону. Навесні та влітку «Нафтогаз» накопичує газ, аби восени спалити його. Отже, логічно припустити, що «Нафтогаз» виділив газ двом ТЕЦ для того, аби ті виробили і тепло, і електроенергію. До того ж, він виділив суворо обмежену кількість газу, основану на розрахунках. Якщо НАК видав набагато більший обсяг газу, то має бути справа проти чиновників «Нафтогазу» про розтрату газу — а її немає. Що це означає?
Ось за цим посиланням ви можете бачити звітність компанії «Нафтогаз Тепло», якій віддали в управління дві ТЕЦ, коли забрали їх у Дубневичів.
З цього документу можна дізнатися кілька важливих деталей.
Перша — обидві ТЕЦ мають величезні збитки за результатами роботи. Чистий збиток навіть більший, ніж обсяг продажів. Відверто, я такого ще не бачив.
Друга — тепло і електрика виробляються одночасно.
Третя — це саме Теплоелектро, а не теплоЕлектроцентраль. Порівняно із виробництвом тепла, обсяги збуту електроенергії ТЕЦ у багато разів (!) нижчі за обсяги виробленого тепла.
Звісно, це звіт за 2023 рік, але навряд чи Новояворівська та Новороздільська ТЕЦ дуже прибутково працювали при Дубневичах, а тепер дуже збиткові при «Нафтогаз Тепло». Адже сама логіка передачі двох станцій до «Нафтогазу» полягала у тому, що ними керують краще. Бо якщо керують гірше, то чи не час повернути?
2. Чи могла бути прибутковість 60%?
Подивіться ще раз у звіт по роботі Новояворівської та Новороздільської ТЕЦ у 2023. Він підтвердив, що тепло та електрика виробляються одночасно. Причому, основне джерело доходів — це саме продаж тепла, а не електрики.
Вище я писав, що виробляти саму по собі електроенергію — невигідно, бо ККД станції падає з 80-85% до 35-40%. Тепер я покажу, що коли виробляються тепло та електроенергія одночасно, прибутки теж навряд чи можливі. Чому? Тому що ми маємо справу з радянською ТЕЦ.
Восени та взимку теплоелектроцентраль отримує газ від НАК «Нафтогаз», бо саме він споконвічно постачав газ для опалення будинків населення. Станція спалює газ, з нього водночас виробляються електроенергія та тепло (це так звана ко-генерація, так будували у радянські часи). Тепло йде по трубах у будинки, лікарні, школи та інші будівлі в районі.
Чи багато продається теплової енергії? Якщо рахувати за нормативами, які затвердила Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), під час транспортування по трубах втрачається 13% тепла. Решта 87% начебто доходять до споживачів. Це в теорії.
Але по факту втрати тепла набагато більші. У звіті 2023 року ви можете побачити, що насправді втрачається 26-46% тепла. Так само було і раніше. Наведу вам кілька фактів, які трохи змінять трактування усієї історії:
— Норматив 13% був отриманий з ГОСТів та СНиПів часів СРСР. Тоді для внутрішньоміських (магістральних) теплотрас були встановлені нормативні втрати тепла 8-13%, для розподільчих мереж (до будинків) — 3-7%, для мереж всередині будинку — 1-3%. Аби отримати сукупну цифру, ці втрати підсумовувалися. Навіть у радянські часи втрати тепла могли перевищувати 20%.
— НКРЕ та її правонаступниця НКРЕКП просто взяли ті самі нормативи, які існували за часів СРСР. Якщо ТЕЦ, котельня або інший виробник тепла напише у документації, що його втрати тепла перевищують 13%, йому автоматично нараховується штраф. Тому всі пишуть 13%, а по факту отримують збитки, виходячи з реальних втрат 26-46%. Мільярдні збитки у сучасній Україні — це типове явище, яке супроводжує роботу тепловиків. Справа не лише у тому, що населення не платить за комуналку. Велика частина тепла не доходить до споживачів. Аби забезпечити опалення такому ж району, що у часи СРСР, через втрати ви повинні спалити набагато більше газу. Тут може запитати, звідки взявся той газ, який отримали Дубневичі (на місці захисту, я тиснув би на це). Бо якщо детектив НАБУ каже, що «Нафтогаз» виділяє газ з розрахунку втрати лише 13%, а по факту втрачаються 26-46%, то по факту спалюється більше газу. Так, це не відповідає нормативам, але це факт.
— Чому втрачаються не 13%, а 26-46%? Україна успадкувала теплові мережі від СРСР. Як і мости, і АЕС, і будинки, і весь інший спадок Союзу, вони тривалий час були придатними для використання лише тому, що інженери СРСР під час проектування закладали підвищений ресурс стійкості. Але час зробив свою справу. За часи незалежності, знос теплових мереж подекуди досягнув 70%. Реальні втрати через це досягають 35-50% виробленого тепла. Як це рахують? По факту за підсумками місяця: «вироблено-продано». Не допомогло ані утеплення теплотрас, ані регулярні ремонти фонтануючих труб взимку. Взимку труби розриває, посеред міст відкривають нові фонтани, труби протягом місяця ремонтують (інколи їх майже одразу розриває знову, і знову — ремонт на місяць), а інколи закривають трубу дерев’яним кілком чи іншою пробкою.
Грошей на більше в комунальників немає. Отже, чи не половина енергії просто залишається в повітрі.
— У СРСР з цим проблем не було. Газ коштував копійки, труби ремонтувалися регулярно, і ніхто, власне, не рахував втрати. А ось у сучасній Україні стан речей народив монстра. НАК «Нафтогаз» постачає газ навіть тим, хто мав борги, а борги ТЕЦ та котельні накопичують мільярдами. Головні причини — несплата населенням комунальних послуг та катастрофічний знос мереж. Тепло надходить абсолютно всім, і велика його частина втрачається по дорозі.
— Ще один момент для захисту (не дякуйте). Звідси виникає разюча різниця між нормативом (13%) та реальними втратами (до 35-50%, 26-46% для двох ТЕЦ Дубневичів). З року в рік ситуацію вирішити неможливо, бо ніхто не може виправити ключовий недолік. Скажімо, у Британії та багатьох країнах ЄС опалення є суто індивідуальним. До кожного будинку підведено чи то мазут, чи то газ, вони спалюються та забезпечують опалення точково. Це дозволяє чітко фіксувати, хто та скільки енергії спожив. До того ж, у тій самій Британії набагато м’якші зими. У СРСР, як знаєте, усе було народне, а зими були морозні. Тому будували централізовано. Посеред району будувалася теплоелектроцентраль чи котельня, і вона виробляла тепло (іноді разом з електрикою) для свого району. Зауважте, за цієї системи неможливо відокремити кожного споживача та заміряти, скільки тепла він отримав напряму від ТЕЦ/котельні. Можливо лише встановити всім лічильники тепла і тоді, здійснивши розрахунки, зрозуміти, скільки тепла вироблено і скільки спожито (різницею будуть втрати). Але лічильники здебільшого має лише бізнес — це раз. Від’єднати споживачів, які не платять або не мають лічильника, — неможливо.
— Чи можливо не отримати газ? Двічі в історії України були спроби від’єднати від споживання послуг споживачів, які не платять. Перший раз — 2006 року в Алчевську. Через відключення газу припинили виробляти тепло, і мороз –35 °C розірвав тепломережі. Мешканці міста залишилися без тепла, виникла гуманітарна катастрофа. Вдруге так само сталося у Кривому Розі в 2018 році. Через борги перед НАК «Нафтогаз» було відключено газопостачання, що призвело до зупинки опалення житлових будинків, дитячих садків та лікарень. Говорили про «новий Алчевськ». Після цих двох випадків більше таких експериментів не було. Отже, відмовитися від газу ви не можете.
— Звісно, треба відрізняти реальні втрати від завищення втрат, коли власники котелень навмисно завищують збитки, аби збільшити свої прибутки (НАБУ, не дякуйте). Але це дуже тонка арифметика, яка має базуватися на чітких замірах, скільки саме енергії втрачається по кожному з об’єктів. Ніхто цих замірів не робить, бо навіщо? Власники більшості котелень — комунальники або держава, той самий НАК «Нафтогаз». Загальний компроміс такий: ми вдаватимемо, що втрати складають 13%, а збитки просто накопичуються — і час від часу їх, рішенням Верховної Ради, компенсують за рахунок бюджету. Тобто, це збиткові операції. Бо інакше ми маємо казати, що у масштабах країни роками існує велетенська схема, у якій беруть участь десятки ТЕС, ТЕЦ та котелень. І усі працюють з тим, що штучно завищують втрати, аби частину з них мати за живі прибутки. В такому разі, саджати треба всіх, включно із головою «Нафтогазу». Але поки що маємо лише справу Дубневичів. Тож, повертаємось до першої гіпотези: що виробництво енергії на ТЕЦ — глибоко збиткове.
Сам по собі цей механізм містить приховану небезпеку. Якщо ТЕЦ чи котельнею володіє приватний власник, він завжди ходить по лезу, бо проти нього в будь-який момент можна відкрити кримінальну справу. За що? За збитки, вищі від нормативи. А отже, це заниження прибутку (ухиляння від сплати податку на прибуток) чи, якщо хочете, нанесення збитків державі.
Отже, скоріше за все, брати Дубневичі отримали від держави дешевий газ та виробили з нього тепло+електроенергію (не могли вони лише виробляти електрику). Але це була збиткова операція. Тоді як зі слів детектива НАБУ виходить, що вони спалили газ виключно для е/е, а потім продали лише електроенергію у «Енергоринок» із прибутком приблизно 60%. Щось тут не сходиться.
Тепер «газова» справа виглядає інакше. Я не хотів би казати, що детектив НАБУ не розібрався, як працює ТЕЦ, але щось у цьому є. Тим не менше, справа існує. Це могла бути творчість самого детектива, а могло бути дещо інше. Якщо це індивідуальна ініціатива, то можемо казати, що детектив виявив таку собі «смєкалочку», аби штучно створити справу. Вам потрібна гучна справа? Ось на калькуляторі різниця — кажемо, що це вкрадено, і — перемога-премія-підвищення. А якщо це політична справа, то зустрічається керівництво НАБУ із зацікавленою стороною. Домовляються, що потрібні люди — ось, вони умовно заважають нам на ринку газу, чи на «Укрзалізниці», чи просто їх потрібно «простимулювати». Далі з’являється детектив, заключення Рахункової палати, намальовані збитки, і -перемога-премія-підвищення.
В обох випадках маємо гучну справу та медійну активність, які створюють імідж НАБУ як борців з корупцією у найвищих ешелонах влади. А ще — задоволення суспільного запиту на переслідування заможних та впливових.
Який тут недолік? Єдиний — що справа розсиплеться у суді. Бо коли суд почне розбиратися, він побачить наступне:
- можливо, брати Дубневичі заробляли прибутки з ТЕЦ, але навряд чи у той спосіб, який каже детектив НАБУ.
- неможливо відокремити одних отримувачів від інших. Тобто, неможливо отримати газ для населення, а виробити електрику та продати її з великим прибутком на «Енергоринок»; ти просто отримав газ загалом і виробив тепло+е/е загалом.
- а головне: вже кілька років Новояворівська та Новороздільська ТЕЦ передані в управління «Нафтогаз Тепло» з групи НАК «Нафтогаз», але втрати на них сягають 26-46%. Обидві станції є глибоко збитковими.
Виникає зустрічне питання: якщо за логікою НАБУ брати Дубневичі гроші «розкрадали», то чи не розкрадає їх тепер «Нафтогаз Тепло»? Де тоді «газова» справа НАБУ проти «Нафтогазу»?
3. НАК «Нафтогаз» отримав збитки чи недоотримав прибутки?
Аби відкрити кримінальну справу про нанесення збитків НАК «Нафтогаз», детективу НАБУ потрібен був так званий «склад злочину». А він з’являється, коли водночас існують кілька умов:
- вмотивований злочинець
- намір вчинити злочин
- збитки.
Уявімо, що злочинець Дубневич, навіть два злочинці Дубневичі, замислили злочин. Де збитки?
З одного боку, вони є. Дійсно, у 2013-2015 роках НАК «Нафтогаз України» закінчив зі збитками: -18 млрд грн, -88,4 млрд грн та -27,7 млрд грн. Зокрема, ось пояснення по 2015 року.
А ось у 2016 та 2017 роках «Нафтогаз» вже був прибутковим: +17,8 млрд грн та +39,4 млрд грн відповідно.
Тобто, пряма логіка: схеми на ТЕЦ = збитки «Нафтогазу» не працюють. Це перше.
Друге. Навіть загальні збитки компанії НАК «Нафтогаз» за 2013-2015 роки — не справжні. Я поглянув у річні звіти НАК «Нафтогаз». Там позначена наступна причина збитків: держава не компенсувала різницю між закупівельною ціною газу та ціною його реалізації населенню. Тобто, збитки виникли через те, що ТЕС, ТЕЦ та котельні не платили за газ (бо їхні справжні втрати насправді вищі за норматив, дивіться попередній пункт). Але якби вони платили, то «Нафтогаз» був би прибутковим, бо для виробництва тепла для населення він завжди використовував газ ДК «Укргазвидобування» з дуже низькою собівартістю.
Тож, як порахувати збитки саме від того, що брати Дубневичі отримали газ для опалення, але спалили його для виробництва? Наскільки я побачив, є таке формулювання: на переконання детективів Бюро, «ТЕЦ отримали надприбутки, співставні з розміром збитків, завданих «Нафтогазу» внаслідок цієї «схеми».
Ось тут є проблема, бо таких розрахунків немає. НАБУ не має розрахунків саме збитків, які отримав НАК «Нафтогаз» від діяльності двох ТЕЦ Дубневичів.
Насправді я припускаю, що детективи НАБУ вважають, що НАК «Нафтогаз» недоотримав прибутки. Це геть інша річ, ніж збитки. Я не впевнений, що «недоотриманий прибуток» можна включити до складу злочину. Але навіть якщо це можливо, то цікаво подивитися на розрахунки.
Третє. Окрема незрозуміла ситуація щодо підозри у відмиванні отриманого «прибутку». У матеріалах Господарського суду Львова є розлоге пояснення захисту. Зокрема про те, що обидві ТЕЦ були модернізовані за кошт братів Дубневичів, і сума склала мало не $30 млн. До чого тут відмивання? Одним зі співвласників була офшорна компанія, яку детективи НАБУ звинувачують у відмиванні за «газовою справою». Так ось, саме через цю компанію інвестувалися гроші у модернізацію. З цього, власне, я роблю такий висновок: треба дуже ретельно подивитися на грошові потоки, які побачили детективи. Якщо все пораховано так само професійно, як і «прибуток» від генерації виключно електрики на ТЕЦ, то на ці звинувачення чекають проблеми у суді.
Підсумок
Уявіть, це я не знаю матеріалів справи. Скільки ще питань з’явиться в суду, який матиме усі цифри та факти на руках?
Не виправдовую Дубневичів. Потрібно бачити усі матеріали справи, я оперую лише тими матеріалами, які є у відкритому доступі. Як на мене, вони містять глибокі недоліки. Можливо, є якісь секретні протоколи, які доводять саме те, що писали детективи. А саме, що можливо виробити електроенергію без тепла та отримати шалений прибуток. Хоча я, чесно кажучи, маю дуже великі сумніви, що таке можливо. З великою ймовірністю, ця справа розсиплеться у суді, щойно відбудеться зіткнення доказових баз.
Моя особиста версія полягає у тому, що справжня мета була вдарити по Дубневичах. Забрати в них бізнес, влаштувати арешт інших активів, зробити токсичними. Бажано, аби вони поїхали за кордон. По суті, усе це сталося. А потім, після кількох років, можливо, і розвалити справу. Навіщо таке? Не знаю, не маю достатньо інформації.
Цікаво, що навіть у такому випадку НАБУ має профіт. Бюро свою справу зробило, передало справу до суду — а якщо що, «розвалив» її суд. «Погані корумповані» судді, спотворили справу чесного детектива. А Дубневичі? Навіть якщо справа «розсиплеться», токсичність залишиться. Отже, win win.
Можливо, Дубневичі на це заслуговують. Не знаю. Ви знаєте?
Сергій Лямець, економічний журналіст
