Бої на Курщині можуть стати поштовхом до завершення війни, але не без участі США, – FP
Курська наступальна операція відрізняється від інших рейдів на територію Росії, які траплялися з 2022 року.
Українські наступальні операції на російську територію, такі як та, що зараз триває в Курській області, дають можливість швидше закінчити війну в рамках ширшої стратегії послідовного вирішення геополітичних викликів, що стоять перед Сполученими Штатами. Про це у колонці для Foreign Policy пише керівник The Marathon Initiative та колишній помічник державного секретаря США у справах Європи та Євразії А. Весс Мітчелл.
“Надавши українцям інструменти, необхідні для консолідації і, можливо, розвитку їхніх нещодавніх досягнень, Вашингтон має шанс допомогти Києву змусити Москву сісти за стіл переговорів, виграти час для переозброєння Заходу і дозволити Сполученим Штатам переключити увагу на Індо-Тихоокеанський регіон. Але це вимагатиме від адміністрації президента США Джо Байдена зняття обмежень на використання Україною американської зброї та визначення чіткого і досяжного кінцевого стану конфлікту. Хоча це і ризиковано, але це краще, ніж альтернатива крапельної допомоги Україні, поки Китай або Іран не розпочнуть проти США війну на два фронти”, – йдеться в матеріалі.
Курська наступальна операція відрізняється від інших рейдів на територію Росії, які траплялися з 2022 року. По-перше, вона набагато масштабніша, в ній беруть участь підрозділи щонайменше п’яти бригад, в тому числі деякі з найкращих українських підрозділів, що пройшли західну підготовку, а також танки, артилерія, безпілотники і винищувальна авіація.
По-друге, це вторгнення було набагато глибшим, ніж попередні. Хоча деталі не підтверджені, українці, схоже, контролюють понад 70 сіл на російському боці кордону, залізничні колії, ключовий газотранспортний вузол і загалом понад 1000 квадратних кілометрів. По-третє, замість того, щоб піти після успішного рейду, українці, схоже, стягують додаткові сили і техніку, а також окопуються.
“Багато чого все ще може піти не так. По-перше, наступ може відволікти українські сили з інших фронтів, де наступають російські війська. Хоча Москва не поспішає перекидати нові сили до Курська, росіяни все ще мають більші резерви, з яких можна скористатися. Тим не менш, вторгнення виявило несподівані російські слабкості. Російські кордони були майже не захищені. Українці досягли стратегічної несподіванки, повернули війну додому до свого супротивника і надали Україні вкрай необхідний моральний стимул”, – пише Мітчелл.
Тепер Путін стоїть перед дилемою: применшити значення нападу і задовольнитися призовниками (політично непопулярний крок), внутрішніми силами безпеки і кількома передислокованими прикордонними військами – або спробувати вибити українські сили і укріпити решту кордону за допомогою набагато більшої передислокації. Поки що він обрав перший варіант, що означає, що він може стримати просування ЗСУ, але навряд чи витіснити український плацдарм. Незважаючи на чисельну меншість, українці мають хороші шанси втримати свої позиції.
Наголошується, що події в Курській області мають стратегічне значення. Вони ставлять під сумнів російську теорію перемоги, яка ґрунтується на ідеї, що затягування війни працює на користь Росії як більшої і, ймовірно, сильнішої сторони в конфлікті.
“Навіть якщо Курська операція зрештою провалиться, вона дозволяє нам уявити українську стратегію, яка може змінити нинішню патову ситуацію на відносну перевагу України. (…) Якщо Київ зможе захопити і утримувати російські прикордонні регіони, навіть у невеликих масштабах, то Москві доведеться рахуватися з можливістю того, що вона буде вразлива до більш серйозного болю на своїй території, ніж той, якого вона досі зазнала через західні санкції”, – підкреслив автор колонки.
Крім того, все це має наслідки для ширшої стратегії США. На думку Мітчелла, оптимальний підхід Сполучених Штатів до війни Росії в Україні полягає в тому, щоб використати її як можливість завдати Росії опосередкованої поразки швидше, ніж Китай буде готовий діяти проти Тайваню. Дві останні національні оборонні стратегії чітко дали зрозуміти, що Сполучені Штати не готові вести війни проти більш ніж одного великого супротивника одночасно. Використовуючи ресурси цілеспрямовано і дисципліновано проти триваючої агресії Росії, Сполучені Штати мають шанс послабити російську загрозу для Європи – і на цій основі вивільнити пропускну здатність для посилення стримування в Індо-Тихоокеанському регіоні.
Але проблема полягає в тому, що Сполучені Штати не використали свій час так само, як і їхні опоненти. З початку війни в Україні оборонний бюджет США залишився відносно статичним, в той час як російський потроївся. Китай використав цей час, щоб захистити свою банківську систему від санкцій, переорієнтувати поставки енергоносіїв на маршрути, які Сполученим Штатам не так легко порушити, наростити штурмові сили поблизу Тайваню і прискорити зусилля з досягнення ядерного паритету зі Штатами. Іран же використав цей час для збільшення свого оборонного бюджету, перекачування військової техніки своїм маріонеткам на Близькому Сході і скорочення часу, необхідного для створення ядерної зброї, майже до нуля.
І поки супротивники озброюються цілодобово, Сполучені Штати намагаються довести свою оборонно-промислову базу до стану, який хоча б здатен підтримати Україну. За оцінками Пентагону, Сполучені Штати можуть виробляти 80 000 155-міліметрових гаубичних снарядів на місяць. Це звучить вражаюче, якщо не враховувати, що Україні потрібно щонайменше 75 000 на місяць лише для утримання своїх оборонних позицій.
Ситуація в Європі ще гірша. Більшість країн НАТО докладають лише половинчастих зусиль для підготовки до війни – передумови для її стримування. Незважаючи на те, що Німеччина оголосила про поворот у своїй готовності до переозброєння, протягом останніх двох років вона допускала дефіцит свого оборонного бюджету. Нещодавно вона вдвічі скоротила допомогу Україні і профінансувала оборонний бюджет на 2025 рік з невеликим збільшенням, яке ледве компенсує інфляцію, а не так, як про це просило Міністерство оборони Німеччини.
“Коротше кажучи, Вашингтон і його союзники не використали час, що минув після шоку від російського вторгнення, але їхні супротивники використали його з розумом. Протягом більш ніж двох років було очевидно, яких зусиль потребує затяжний конфлікт з великим, індустріально розвиненим супротивником. І все ж ні Сполучені Штати, ні їхні союзники не створили нічого навіть близького до того, що було б необхідним для підготовки до такого розвитку подій. Саме на цьому тлі українське вторгнення в Росію, як, наприклад, операція у Курську, набуває стратегічного значення. Якщо українці зможуть утримати свої позиції і переконливо продемонструють свою здатність піддавати ризику навіть невеликі території Росії, то, можливо, з часом вони зможуть змусити президента Росії Путіна сісти за стіл переговорів на умовах, набагато вигідніших для Києва”, – пише Мітчелл.
Президент України Володимир Зеленський прямо заявив, що саме це є метою операції. Це визнав і Путін, заявивши, що “противник прагне поліпшити свої переговорні позиції в майбутньому”.
Примітно, що в минулому Росія не могла досягти односторонніх умов після війни лише тоді, коли її супротивник утримував російську територію. Іншими словами, земля – це єдиний найважливіший важіль впливу, який Україна може накопичити. Він більш цінний, ніж послаблення санкцій чи інші економічні стимули для Росії. Тому метою Заходу має бути допомога Україні в утриманні російської території як способу якнайшвидшого завершення війни на найкращих умовах для Києва.
По-перше, адміністрація Байдена вона повинна надати Україні зброю, необхідну для збереження переваги на полі бою, і зняти обмеження на використання Києвом цієї зброї. По-друге, Вашингтону необхідно визначити чіткі та досяжні політичні цілі війни.
“Метою має бути суверенна Україна в її кордонах до лютого 2022 року, відповідальна за власну зовнішню політику, економічно життєздатна і сильна у військовому плані. Це не лише само по собі є цінним, але й може стати хвилерізом проти майбутньої російської агресії в Європі, сприяючи тим самим досягненню мети США – зосередити увагу на Азії. Визначення цілей США в цьому ключі означає відмову від нечіткого і хиткого підходу адміністрації Байдена до війни. Байден неодноразово припускав, що кінцевою метою є зміна режиму в Росії. Таке формулювання цілей США не лише не є очевидно досяжним, але й ускладнює підтримку України з боку Сполучених Штатів, коли вона досягає на полі бою того моменту, коли переговори стають бажаними”, – наголосив Мітчелл.
Операція ЗСУ в Курській області РФ: важливі новини
Станом на четвер, 15 серпня, Україна контролює вже понад 80 населених пунктів Курської області РФ. За словами головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, йдеться про 1 тисячу 150 квадратних кілометрів території.
Радник Білого дому з комунікацій у сфері нацбезпеки Джон Кірбі повідомив, що Москва перекидає війська з позицій на окупованій території України в напрямку Курської області РФ.
Водночас генерал-майор Крістіан Фройдінг, який координує німецьку допомогу Україні, заявив, що повністю розуміє її рішення піти у наступ на прикордонну територію Росії. За його словами, українське просування в Курській області РФ свідчить про те, що армія все ще має волю і здатність виграти цю війну.
