Його вироби є у короля Британії, а орнамент прикрашає дрон ГУР. Історія кримськотатарського майстра
Ви можете прослухати цей текст, ми озвучили його за допомогою штучного інтелекту:
Він розписує кримськотатарським орнаментом морський дрон для ГУР Міноборони України, його керамічні вироби дарують королю Чарльзу III і президенту Реджепу Тайїпу Ердогану, а персональні виставки проходять по всьому світу. Рустем Скибін – кримськотатарський художник і кераміст. Він досліджує культуру свого народу і переосмислює традиційні орнаменти у своїх виробах.
- Чому він вивіз свою колекцію з Криму?
- Як використовує мистецтво в дипломатії?
- Чому присвятив себе збереженню кримськотатарської культури?
Про це Рустем Скибін розповів проєкту Радіо Свобода – Крим.Реалії.
Рустем Скибін зустрічає нас у своїй майстерні в Києві. Він відкрив її незабаром після вимушеного переїзду з Криму в 2014 році. Ще Скибін – голова громадської організації «El-Cheber», назва якої у перекладі із кримськотатарської мови означає «країна майстрів»
«Я займаюся мистецтвом, досліджую, вивчаю, цікавлюся своїм народом, його історією, культурою», – так він розповідає про себе.
У студії на кожному кроці – керамічні вироби авторства Рустема. Орнаменти – традиційні кримськотатарські. Він збирає і вивчає історичні артефакти свого народу. Вони ж надихають його на власні твори.
Кераміст показує декоративне яйце з кримськотатарським орнаментом.
«У нашій традиції воно згадується в [історичних] наративах Південного узбережжя Криму, де існував ритуал розмальовувати яйця навесні. Друге застосування: в мечетях під стелю підвішували яйця. У них був фермент, що відлякував павуків. Купольний простір не затягувався павутиною, і не треба було прибирати. Робили маленький отвір, за який яйце підвішували. Його також декорували, щоб було гарно»
Скибін не називає свої роботи «оберегами».
«Людина може сама для себе вирішити, що це для неї означає. Це вже сучасний погляд, і я представляю його в українському контексті. Декоративне яйце з традиційним національним орнаментом», – каже майстер.
Рустем працює в авторському стилі Куру Ісар, що у перекладі означає – «суха стіна, перегородка».
Справа в спеціальному технічному прийомі: на сирому керамічному виробі виконується гравірування, яке потім заповнюється окремими фрагментами глазурі та емалі. Саме ця межа – суха перегородка – не дає рідкому матеріалу і кольору змішуватися.
З кераміки Скибін виготовляє практично все: декоративні та побутові предмети, скульптури.
У пошуку джерел
Мати Рустема – кримська татарка, батько – наполовину українець, наполовину німець. Він завжди відчував себе кримським татарином. У ньому рано прокинулася любов до мистецтва, традицій, фольклору, національної музики.
Скибін народився в Самарканді, Узбекистан, куди були депортовані його предки.
«Чудове історичне місто. Напевно, цей світ, східні казки з дитинства, барви, культура і постійні розмови вдома про Крим, про повернення – все це сформувало мене»
«Я тільки знав, що наш народ був депортований, що ми багато втратили, що наш Крим – за межами, і нам треба повертатися. Я цікавився мистецтвом, ремеслами, навчався. Коли ми вперше приїхали до Криму, в 1991 році, щоб зводити будинок, я зрозумів: знайти і відновити можна тільки на Батьківщині. Тому що тут є середовище, є земля, є люди»
Він почав свій шлях дослідника свого власного народу. Став шукати артефакти, відновлювати їх та інтерпретувати заново. Так почали з’являтися його перші власні роботи, натхнення для яких він черпав у витоках.
Потім Рустем почав їздити в експедиції в села і міста Криму, де два-три рази на рік збиралися ті, хто повернувся з депортації. Разом з іншими молодими людьми, які також прагнули дізнатися більше про свою історію, вони розпитували на цих зустрічах старших.
«Ми збирали не тільки орнамент, але й багато іншого: етимологію, філософію, ритуали. Це дослідження триває і зараз. З такого найбільш цінного для мене особисто – це етимологія. Це назви побутових керамічних предметів, які я вивчав завдяки бабусям і дідусям, які їх пам’ятали. У різних регіонах назви дещо відрізняються. Я зробив анкету зі зразками, фотографіями артефактів, показував їх, і мені підписували [назви].
Наприклад, Кумган – ще одна назва, яка зустрічається при описі цього предмету кримськотатарського побуту. Це невеликий посуд, що використовували в ритуалі омивання перед молитвою. Його форма, ергономіка дуже зручна. Носик тонкий, щоб вода витікала повільно, маленькими порціями. Вона ллється точно туди, куди ти скеровуєш. Він стійкий, у нього дуже зручна ручка. Горлечко – шедевр»
Дослідження Скибіна та його колег взяли в роботу українські музеї, а ще воно лягло в основу книги, яка вийшла два роки тому. Простір для вивчення все ще величезний, адже багато чого було втрачено чи забуто. Трагедія кримськотатарського народу залишила свій слід.
«Коли людей депортують, за 2-3 години вони не можуть взяти всі речі. Вся матеріальна культура залишилася в Криму. А в депортації умов для вивчення і збереження традицій не було. Навпаки, робили все, щоб вони зникли. З науковими дослідженнями – точно так само. Це було просто під забороною. Не можна було вчитися на історика і займатися цим. Майстри, які залишалися, змушені були зайнятися іншим, щоб вижити, отримували нові професії. Це просто було стирання ідентичності. Зараз ми яскраво бачимо те саме в нашій країні під час війни на захоплених територіях. Вони просто роблять усіх «росіянами». Така програма була тоді і є зараз»
Мистецтво і політика
Фраза «Мистецтво поза політикою» не про Скибіна.
«Політика є і в самому мистецтві, і в дипломатії. Не хочу називати це зброєю, але це інструмент, яким ми можемо користуватися, щоб захистити себе. Тому що наш ворог хоче це знищити», – вважає художник.
«Ця квітка часто зустрічається в кримськотатарському орнаменті на різних предметах. І цей кефінський тюльпан я використовував як образ захисника, чоловіка, який повертається до Криму», – посміхається Рустем.
Для нього візуальне мистецтво – це мова, якою він може говорити і передавати свої послання та думки.
Три роки тому він розпочав проєкт, який до цього довго відкладав. Боявся, що у нього не вийде. Але після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну відчув, що час настав.
«Тема військової справи, декору на військових предметах дуже складна. Так виник проєкт дослідження і збору артефактів. Я переношу орнаменти, знайдені на цих артефактах, в сучасному вигляді на щити. Це форма щитів, але вони керамічні»
Один із таких щитів під назвою «Щит дружби» вручили президенту Туреччини Реджепу Тайїпу Ердогану. У центрі розміщені три герби, які є символами трьох народів – українського, кримськотатарського і турецького.
«Це те, що нас об’єднує, те, що дає нам сили – це партнерські відносини. Тільки через це ми можемо будувати наші держави, країни – з дружбою і повагою один до одного», – пояснює Скибін.
Він каже, що таку культурну дипломатію використовували століттями.
«Ми знайшли артефакти, які в 1640 році кримські посли дарували датським королям. Ми продовжуємо цю традицію. І за ці роки багато подарунків було передано і президенту Америки, і на інавгурацію Чарльза III ми також дарували», – каже майстер.
«Залишатися осторонь я просто не міг – ні як громадянин, ні як художник»
Рустем показує старовинний посуд для зберігання води XIX століття. На ньому досі є глина з Ак-Мечеті в Сімферополі – саме там артефакт і знайшли. Це один із предметів величезної колекції, яку Скибін вивіз із Криму в 2014 році.
«Я розумів, що відбувається те саме, що і 100-200 років тому. Сусідня держава знову втручається в нашу країну. І ці втручання не можуть привести до того, що ми цінуємо: до демократії, справедливості. Залишатися осторонь я просто не міг – ні як громадянин, ні як художник», – каже Рустем.
Він не схотів залишати те, що збирав роками. «Я хотів, щоб це продовжувало працювати і допомагало розповідати про нас», – пояснює Скибін.
У Києві Рустем продовжив досліджувати культуру кримських татар і знайомити з нею інших. Інтерес до неї тільки зростає, каже він.
«І інтерес не тільки до культури Криму, до кримськотатарської культури, а й до справжньої історії, яка була переписана. Ті відносини, які були між нашими державами, – це формування наших народів на цих територіях. І це вплив, який залишився в наших культурах один на одного. Ми його спостерігаємо. Це просто повернення до самих себе», – зазначає Скибін.
У 2021 році він був одним з організаторів проєкту «Шлях/Yol». Його учасники – українські та кримськотатарські культурні діячі проїхали історичним шляхом – Чумацький шлях – який з’єднує материкову Україну і Кримський півострів.
Вони зупинялися в містах на цьому маршруті та проводили акції, під час яких досліджували культурні й історичні зв’язки українців і кримських татар. Скибін впевнений: між материковою частиною України і Кримським півостровом набагато більше спільного, ніж багато хто звик думати.
«У Криму перебуваю ментально»
«Мистецтво – це одна з основ самоідентифікації культури. Тому моя мета – залишатися і бути кримським татарином, зрозумілим для всього світу», – каже майстер. За його словами, єдина умова для цього – перемога України.
«Якщо у нас буде сильна, стабільна, демократична держава, яка поважає людей і сусідів, тоді ми зможемо продовжувати і відроджувати. В іншому випадку це, на жаль, неможливо: з часом усе знову скотиться в той стан, в якому було 70 років тому», – переконаний Скибін.
Майстри, які продовжують працювати в анексованому Криму, перебувають у складній ситуації, вважає кераміст.
«Ти можеш щось робити, відновлювати, але перебуваєш у спротиву. Ти повинен перебувати на території, де інша країна диктує, як має бути. І вона каже: «Треба зробити виставку – всеросійську. І ви – частина Росії та російської культури». І ти це розумієш, і це дуже важко. І я вважаю героями тих, хто продовжує працювати в Криму і не бере участь у цих процесах. Тому що сам я так не зміг би», – переконаний Рустем.
Сам він живе думкою про повернення до Криму. Його робота – «шлях до цього повернення».
«Я народився в Узбекистані, жив у Криму, зараз живу в Києві. І відчуття, що ти гість, завжди присутнє. Мені важко усвідомити, що я можу бути господарем десь за межами Криму. Тому, звичайно, моя батьківщина, мій дім – там. Це маяк, це місто, в якому я перебуваю ментально»