Продюсер «алкаша» Домогарова потрапив у скандал, назвавши війну РФ проти України «диванними розбірками»

«Громадянин Ізраїлю Герман Хазанов, «власник ізраїльської компанії, яка справно сплачує податки ізраїльським податковим органам», покликав в Ізраїль на гастролі виставу «Вертинський» з Домогаровим – російським алкашем, котрий активно підтримує війну й оспівує звитягу російських солдатів, їхнє «відкрите, велике і благородне серце». Поки Домогаров чекає на російських солдатів з перемогою, Хазанов покликав його в Хайфу, Ашдод, Тель-Авів, за що зазнав певного остракізму в соцмережах. Після чого негайно надрукував відповідь», – описала вона ситуацію.

П’ятецька зазначила, що Хазанов назвав критику «безплатним піаром», заявивши, що «вибір артиста ніколи не базувався на політичних уподобаннях». Продюсер також назвав повномасштабне вторгнення країни-агресора РФ в Україну «диванними розбірками».

«Він пояснив, що його цікавить сектор Гази, що «історія Росія/Україна цікавить його не більше, ніж порядок денний новин», і що «кожен заробляє як може». І взагалі, «якщо замінити Росію на Ізраїль, а Домогарова – на ізраїльського артиста, це викличе у вас якесь відторгнення?» – процитувала продюсера Домогарова П’ятецька.

Вона нагадала Хазанову, що актор, композитор, поет і співак Олександр Вертинський народився в Києві, який четвертий рік бомбардують російські окупанти.

«Російський народний артист, який благословляє ці бомбардування, грає у виставі про Вертинського. Ізраїльський продюсер, для якого війна в Україні – «диванні розбірки», хоче заробити на Вертинському. Ось тут відповім, – заявила П’ятецька. – За своє життя я образила багатьох людей своєю завзятою невірою у велику силу культури. З деякими навіть ущент посварилася. Особливо останнім часом. Я дійсно не вірю в те, що культура робить цей світ кращим. І здатна зробити у принципі. Про той світ – поки не в курсі. Я не вірю й не повірю в рятівну й цілющу для людства силу культури вже ніколи».

За словами журналістки, якби культура рятувала світ, люди б «давно жили в царстві божому», тому що «культури за плечима в людства – хоч дупою їж».

Я вірю, що культура потрібна й важлива не всім, що кожен по-своєму розуміє її важливість, сенс і значення. Я вірю, що можна бути ідіотом і театральним продюсером, негідником і знати напам’ять «Гамлета» й «Каштанку», закінченим покидьком і талановитим поетом, бл…дь, прозаїком. Я вірю, що можна вбивати й мучити людей, а ввечері ходити в театр, що можна не відрізняти добро від зла й заробляти на театральних гастролях. Що можна підтримувати жахливі злочини, свинство й садизм, але справно сплачувати податки, – заявила П’ятецька. – Ще я вірю в силу п…здюлів».

Вона додала, що «багато читала і вислуховувала всілякої гидоти й тупості» про російську агресію проти України.

«Але зворот «диванні розбірки Росія/Україна» у виконанні ізраїльської людини театральної культури збережу на довгу культурну пам’ять», – наголосила вона.

П’ятецька також опублікувала вірш Вертинського, написаний 1956 року й присвячений Києву.

«Киев – родина нежная,
Звучавшая мне во сне,
Юность моя мятежная,
Наконец ты вернулась мне!
Я готов целовать твои улицы,
Прижиматься к твоим площадям.
Я уже постарел, ссутулился,
Потерял уже счет годам.
А твои каштаны дремучие,
Паникадила Весны,
Все цветут, как и прежде, могучие,
Берегут мои детские сны.
Я хожу по родному городу,
Как по кладбищу юных дней.
Каждый камень я помню смолоду,
Каждый куст вырастал при мне.
Здесь тогда торговали мороженым,
А налево была каланча…
Пожалей меня, Господи Боже мой…
Догорает моя свеча!» – писав він.

Adblock test (Why?)