У Хмельницькому презентували виставку портретів полеглих захисниць України Олени Білозерської
15 липня у Хмельницькому в обласному науково-методичному центрі культури і мистецтва з нагоди відзначення Дня Української Державності відкрилася виставку портретів “Полеглі захисниці України”, авторкою яких є відома журналістка, блогер, поетеса і громадська діячка, а сьогодні офіцер ЗСУ Олена Білозерська. В експозиції п’ятдесят один портрет українських жінок та дівчат, які загинули у війні проти російських загарбників.
- Олена Білозерська
Малювати портрети полеглих захисниць та захисників пані Олена почала спонтанно бо до того ніколи не вчилася малювати: «Хоча здібності до цього маю – добре малювали батько і дід. Я у дитинстві малювала анітрохи не краще за інших дітей – може, тому й не вчилася, – розповіла пані Олена. – У 2000-х роках намалювала з десяток портретів відомих політиків і своїх знайомих – тоді й почало щось виходити. Політики мені на них свої автографи ставили. Потім цю справу закинула майже на 20 років.
Наприкінці минулого року у мене був важливий збір. Люди, які роблять збори, часто розігрують якісь сувеніри між донаторами, нерідко це речі ручної роботи. І тут я згадала, що трохи вмію малювати», – розповіла Олена Білозерська».
- Під час відкриття виставки
Після того вона намалювала кількох відомих полеглих героїв – Олександра Мацієвського, Тиграна Оганесяна, Дмитра «Да Вінчі».
«Потім подумала, що гинуть на війні не лише чоловіки, а й дівчата. Першою намальованою мною полеглою героїнею була Дар’я Філіп’єва (Блискавка). Потім побратим іншої загиблої героїні, Яни Рихліцької, попросив намалювати і її портрет. А потім я захворіла, лікувалася пару місяців, в мене з’явився вільний час, і я почала малювати дівчат», – каже Білозерська.
Вона зізналася, що хоче намалювати абсолютно всіх загиблих на війні жінок. «Це таке вшанування, мій особистий внесок у те, щоб люди про них не забули. Потім видати окремою книгою-фотооальбомом», – пояснила пані Олена. Вона також зізналася, що їй морально важко працювати над портретами жінок-військових: «Ти вдивляєшся в обличчя жінок та зовсім юних дівчат, читаєш їхні історії, намагаєшся відчути їх як людей і трошки проживаєш їхні долі разом з ними»… – пояснює вона.
До Хмельницького на відкриття своєї виставки пані Олена приїхати не змогла. Нагадаємо сьогодні вона військовослужбовець, служба є служба. Натомість вона записала невеличке відеозвернення.
Директорка Хмельницького обласного науково-методичного центру культури і мистецтва Майя Онищук про виставку сказала наступне: «Дівчата і жінки, увічнені на портретах, могли спокійно народжувати і виховувати дітей. Могли жити яскравим мирним життям… Моли реалізувати себе у роботі, творчості, бізнесі тощо. Але вони добровільно обрали роль захисниць і віддали своє життя за Україну. Це приклад усім нам, а особливо чоловікам, як потрібно любити Батьківщину. Тому ця виставка має величезне виховне значення. Вона мобілізує».
Заступниця керівника виконавчого апарату обласної ради Тетяна Зеленко зауважила: «Сьогодні ми згадуємо українських жінок, які стали на захист нашої України, які віддали у жорстокій боротьбі з ворогом найцінніше – свої життя. Ми кожен на своєму місці маємо зробити все для того, аби ця велика втрата була недаремною, аби наші діти та діти цих жінок жили в незалежній процвітаючій Україні. Ми обов’язково переможемо!»
Військовий капелан Віталій Пєвнєв вважає, що такі виставки необхідно демонструвати і у цілях патріотичного виховання молоді: «Про наших захисниць-героїнь треба розповідати в школах старшокласникам, поширювати цю інформацію серед дівчат, серед хлопців, щоб вони розуміли ту ціну, яку сьогодні платять за нашу свободу. Як пересічному громадянину, мені вкрай важко оглядати цю виставку, вглядатися у ці портрети, тому що на них зображені майбутні дружини, майбутні мами, і це дійсно цвіт нації», – підсумував пан Віталій.
На відкриття виставки прибули представники з м. Городка, де ця виставка вперше була представлена широкій громадськості. Що символічно, в Городку вона експонувалася у бомбосховищі місцевої художньої школи. Під укриття там пристосували чималий старовинний льох давнього дореволюційного особняка. Під час повітряних тривог діти розмалювали його похмурі стіни яскравими візерунками. Особливо зворушливо виглядає велика давня ніша яку юні художники перетворили на вікно із якого відкривається панорама на залитий сонцем мирний краєвид.
- Виставка у бомбосховищі. Городок
Нагадаємо, що ініціатором створення виставки став відділ культур, національностей, релігій та туризму Городоцької міської ради. Чому і як це сталося розповів його начальник Олег Федоров:
«Що пані Олена Білозерська малює портрети загиблих захисниць України – не є секретом, – розповів пан Олег. – Про це було чимало публікацій у медіа. Але всі разом ці роботи раніше ніде широко не виставлялися. Так, кожен бажаючий може зайти на сторінку паня Олени у мережі «Фейсбук» і побачити, але це трішки не те. Виникла ідея організувати спеціальну виставку, адже такий захід мав би величезне освітнє, виховне, культурне та ідеологічне значення. Пам’ять про загиблих це ще й важливий урок для живих. Урок як потрібно любити Батьківщину. Ідею підтримали і очільники нашої громади та надали нам значну технічну допомогу. Ми звернулися до пані Олени. Вона з радістю відгукнулася на нашу пропозицію та надала фотокопії своїх робіт. Прислала і низку оригіналів, але після виставки у Городку, за домовленістю із автором, ми їх одразу повернули художниці.
Важливий і символічний штрих – чималі гроші на виготовлення виставкових планшетів виділив міський будинок культури. Це були кошти зібрані на концертах дитячими творчими колективами, що діють при МБК. Тобто виставка побачила світ ще й завдяки талановитим дітям Городоччини!», – наголосив Олег Федоров.
У рамках відкриття виставки аматорський народний ансамбль «Співуче джерело» Городоцького міського будинку культури, заспівав пісні «Журавлі» та «Все буде Україна з репертуару української співачки, заслуженої артистки України Олени Білоконь.
У відкритті виставки взяли участь представники громадськості та влади області, жінки військовослужбовці, курсанти Національної академії держприкордонслужби, ветерани війни.
До створення виставки доклався і член команди «Україна Інкогніта» журналіст і краєзнавець Дмитро Полюхович.
«На мене була покладена досить складна, як технічно, а особливо психологічно ділянка роботи, – розповідає Дмитро. – До кожного портрета пані Олена Білозерська підготувала розлогу біографію героїні. А це від 3-х до 10-ти тисяч знаків. Але для виставкового планшету кожну потрібно було скоротити максимум до 5-6 речень. Обробити півсотні біографій – це чимало. Але головне – це було надзвичайно важко психологічно. За кожною біографією – трагедія. Особливо важко давалися біографії зовсім юних дівчат, деякі із яких були взагалі 2002 року народження…»
Якщо говорити про підготовку виставки, то варто подякувати і талановитому фотографу з Городка Ігорю Моцному, який створив макети планшетів. Це теж чималий шмат роботи і вийшло у нього дуже добре.
Виставка у Хмельницькому обласному науково-методичному центрі культури та мистецтв (Хмельницький, вулиця Володимирська, 103) діятиме до 26 липня.
Фото: Хмельницького обласного науково-методичного центру культури і мистецтва
