Історія 71-річної художниці з Лисичанська ввійшла в музей «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова

Наталія розказала фахівцям музею, що під час сильних обстрілів знаходила розраду в малюванні, а також фіксувала події у щоденнику. Це був її спосіб донести людям правду й поділитися пережитим, але її записи згоріли під час одного з обстрілів.

«Повністю квартира згоріла. На щастя, ми встигли виїхати до того моменту. Увесь під’їзд вигорів. Загалом увесь наш квартал був розбитий. Усе, що ми нажили за 50 років, згоріло», – розповідає жінка.

За її словами, випробуванням для її сім’ї став голод. Вона згадує свекруху, яка пережила Другу світову війну й часто повторювала: «Тримай удома торбинку сухарів про всяк випадок».

«Ці слова не раз згадувалися, особливо під час трьох діб, проведених із чоловіком у холодному підвалі без світла, води та їжі», – сказала Наталія.

Війна забрала в жінки кількох близьких людей, зокрема подругу, яка загинула під час ворожого обстрілу.

«Було дуже багато людських жертв. Ось моя подруга йшла з дачі, і снаряд потрапив – вона до підвалу не добігла, буквально кілька метрів, щоб сховатися. Загинула просто на дорозі. Вона пролежала там добу, бо ніхто не міг підійти до тіла через обстріли», – ідеться у свідченні Наталії.

Після цього жінка із чоловіком вирішила виїхати з Лисичанська, зазначають у матеріалі. Зараз вони живуть у Києві й, за їхніми словами, намагаються почати життя із чистого аркуша.

«От коли все це пережив, тепер розумієш, що дорожче за мир, дорожче за здоров’я, дорожче за життя рідних і близьких нічого не може бути», – каже жінка.

Подивитися історію Наталії можна на сайті музею.

Контекст

Колекція музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова нараховує понад 130 тис. історій про війну. Це найбільша у світі колекція свідчень мирних жителів, які постраждали від війни Росії проти України.

Розповісти свою історію можна на порталі музею або зателефонувавши на безплатну гарячу лінію: 0 800 509 001.