Ізмаїл до Суворова: що приховує дунайське місто?
Ізмаїл – місто, яке, за російською історіографією, виникло лише після здобуття цієї території царською армією 1790 року. Та насправді ця точка на карті має значно давніше й складніше минуле.
Ще з часів античності дельта Дунаю була територією контактів, торгівлі й конфліктів: тут селилися фракійці, скіфи, греки, сармати. У середньовіччі ця територія входила до складу Болгарії, Візантії, а згодом – Османської імперії, коли Ізмаїл не просто з’явився на карті, а й дійсно розквітнув.
Із зростанням російської загрози турки побудували потужну фортецю на дунайському рубежі. Захоплення її російським полководцем Олександром Суворовим стало ще одним міфом російській історії.
- Що ми знаємо про сам Ізмаїл, його жителів, культуру й роль у регіоні?
- Чому пам’ять про велике минуле міста так наполегливо намагалися підмінити згадкою про битву, що ледь його не знищила?
- І чи не час повернути Ізмаїл із тіні чужих наративів у світло власної української історії?
Усе це в програмі «Деокупована історія» обговорює ведучий Олексій Мустафін та Андрій Красножон – доктор історичних наук, ректор Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського.
«Деокупована історія» – програма проєкту «Новини Приазов’я», у якій ведучий Олексій Мустафін разом із місцевими істориками та краєзнавцями спростовує російські міфи про минуле півдня України, розкриваючи справжню історію населених пунктів регіону.
