Подорожі

Червоне. Чому подібні шедеври нікому не потрібні?

Ми вже писали про Червоне та палац Грохольських-Терещенків, який тут розташований, але зайвий раз згадати про цю шедевральну споруду не завадить, особливо зважаючи на те, що кримські палаци ми побачимо тепер не скоро. Палац у Червоному, приналежній реставрації міг би легко замінити Алупкинський, звичайно без гір і моря, але й не так далеко від столиці. Дехто скаже та ні, та куди там. Раніше і я так думав, але мої сумніви розвіялися після того, як вдалося оглянкти весь комплекс. І тепер я знаю – це дійсно ЩОСЬ. От тільки чому ж воно нікому не потрібне??? В частині будівлі зусиллями монастиря проведено якийсь мінімальний ремонт (принаймні замінено вікна на металопластикові). В одному з приміщень влаштовано церкву, але це зробили ще десь у році 2007-му, а після того палац виглядає все гірше. Що це УПЦ МП почав грошенята зажимати? Чи всі вже у Москву переправили?

За останній місяць (травень 2014) у Червоному я був двічі. Першого разу ворота і хвіртки виявилися зачиненими – та тут завжди так. Ніби то й монастир якийсь, жіночий кажуть, але монахинь чомусь не видно. Місцеві дітлахи повідомили, що черниці похворіли ще взимку, живучи в погано отоплюваних приміщеннях. А пізніше захворів і батюшка, тому монастир пустує. Ці ж отроки повідомили, що десь там з-заду можна пролізти на територію палацу-монастиря через дірку у огорожі. Ми об’їхали територію маєтку з іншого боку й побачили, що там є ще будівлі, які входять у палацовий комплекс. Й не лише господарські, а й ще одна башта із будинком управляючого, зведеному в тому ж стилі, що й палац. Я бачив їхні фотографії раніше, але ніяк не міг збагнути де це. І ось пощастило…

Пізніше завдяки товаришу Шура Фальк ми змогли потрапити на територію палацу. Він просто переліз через огорожу щоб пофотографувати. До нього вийшов батюшка й запитав, шо тут ходиш, він каже – пам’ятка ж національна, народу належить, чого задраїлись. Ну батюшка йому каже, що мені тут туристи не нужні, нашо зайва реклама. Звичайно така відповідь звучала дуже підозріло – розкішний палац руйнується, а реклама не потрібна? Хіба що, щоб приховати щось… Але хвіртку відкрив й усіх запустив на територію. Мені це вдалося лише вдруге за десяток відвідувань. І ось вам фотозвіт 2014 року. Світлини підкреслюють ефектність комплексу, аж жалко, що все так погано…