Книга про війну і кохання представила Україну на книжковому ярмарку в Брюсселі

На книжковому ярмарку в Брюсселі Україна цьогоріч була присутня без власного національного стенду, але прозвучала в програмі подій через книгу українського ветерана, яка була видана у Франції та досі не вийшла українською мовою.
Чому так сталось, які ще книги українських авторів помітило Радіо Свобода на ярмарку та якими накладами розходиться франкомовний «Кобзар» Тараса Шевченка, читайте далі у статі.
Україна без стенду, але в програмі
З 26 по 29 березня у Брюсселі відбувся 55-й книжковий ярмарок – Foire du Livre de Bruxelles. Вперше Україна була представлена на ньому у 2024 році з власним стендом – тоді організатори надали його безкоштовно як жест підтримки під час повномасштабного вторгнення.
Вдруге – цього року, але уже без власного стенду, а як частина колективного стенду Мережі європейських інститутів культури EUNIC кількома книгами. Це дитячі оповідання двома мовами в одній книзі (українська та англійська або французька), серед яких книга Вікторії Амеліної «Е-е-сторії екскаватора Еки», видана за підтримки ЄС, а також «Листи кохання та війни» українського ветерана Павла Матюші, видані французькою мовою у Франції.
«Зараз нам значно менше пропонують пільгової чи безкоштовної участі», – пояснює ситуацію куратор програм та міжнародних проєктів Літературної платформи «Фронтера» Микита Москалюк, який брав участь в організації представлення України на Брюссельському ярмарку.
За його словами, після хвилі солідарності у перші роки повномасштабної війни інтерес до України поступово стає менш інтенсивним. «Для нас це щоденне життя, а для них – епізод у новинах», – зауважує він.
Та навіть за таких умов українська сторона намагається використовувати будь-які можливості бути присутньою, каже Москалюк: «Там, де є можливість бути представленими, ми намагаємося витиснути максимум».
Книга без українського видання
Центральною українською подією ярмарку стала дискусія за участі ветерана і письменника Павла Матюші.
Він представив книгу «Листи кохання та війни», франкомовна версія якої уже розійшлась у кількості 6-7 тисяч примірників, каже Матюша.
Це історія про стосунки подружжя, розділеного війною. «Це 2023 рік, контрнаступ. Я на півдні, на Запоріжжі. Вона в Парижі. І це така комунікація подружжя, шлюб якого тріщить по швах. І наш контрнаступ розвивається не так, як нам хотілося», – розповідає у коментарі Радіо Свобода автор.
На початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Павло Матюша, маючи можливість залишатися в цивільному житті як батько 4 дітей, приєднався до збройних сил України у складі 47-ї окремої механізованої бригади, а його дружина виїхала з дітьми до Франції.
Павло Матюша сам раніше жив та навчався у Франції, він перекладач і знає 6 мов, зокрема і французьку. Першою книга вийшла саме у французів, оскільки її співавторами є його дружина Вікторія Матюша та французька журналістка Доан Бюі.
Українського видання книги немає. Вона є також нідерландською, румунською, готується німецькою
«Найцікавіше, що українського видання цієї книги немає. Вона є також нідерландською, румунською, готується німецькою», – каже Матюша.
В Україні, на думку письменника, книга не вийшла через те, що після півтора років служби автор демобілізувався.
«Тому що я тут присутній уже як звільнений в запас офіцер, а не дійсний військовослужбовець. Це трохи тригерна для українського суспільства тема», – говорить Матюша.
За словами Микити Москалюка, який брав участь в організації дискусійної панелі про Україну, обрати саме цю книгу для події українській стороні запропонували одразу кілька інституцій, залучених до планування заходу. Вона вже була представлена на книжкових форумах у Франкфурті, Лейпцигу, Парижі, та відома франкомовній аудиторії.
Це ексклюзивна історія для нашого ринку, і вона дуже показова – книжка одразу вийшла у французькому видавництві
«Насправді, це якраз супер. Ця книжка – це ексклюзивна історія для нашого ринку, і вона дуже показова в плані того, що ця книжка одразу вийшла у французькому видавництві. Відповідно, французькі видавництва ставлять у себе її не на стенді «Перекладна література», а на стенді оригінальних видань. Відповідно, це ті стенди, на які більше звертають уваги. Відповідно ця книжка набуває більшої видимості», – каже Москалюк.
Шевченко, Матіос та Дронь французькою
Хоча окремого українського стенду на цій книжковій ярмарці не було, українська тема та література все ж була присутня – через іноземні видавництва.
Найбільше через французьке видавництво Bleu et Jaune (з французької – «Синьо-жовте»), засноване українкою Тетяною Давід Сірочук, яке спеціалізується на європейській та українській перекладній літературі.
На стенді Bleu et Jaune французькі переклади українських авторів: поезії Максима Кривцова, який загинув на війні у січні 2024-го, а його збірка «Вірші з бійниці» увійшла до списку найкращих книг 2025 року за версією газети Le Monde, збірка Артура Дроня «Тут були ми».
Багато книг отримали премію ЄС із літератури
«Більшість книжок, які ми видаємо у Франції, вже дуже відомі у своїх країнах. Наприклад, книга Марії Матіос «Майже ніколи не навпаки» була книгою року в Україні, а також серед фіналістів премії перекладу П’єра-Франсуа Кайє у Франції. А книга Артема Чапая – фіналіст премії BBC. Багато книг отримали премію ЄС із літератури», – розповідає видавчиня Тетяна Давід Сірочук.
Сама вона родом з Хмельниччини, до Франції переїхала після здобуття там докторського ступеня, а у 2015 році заснувала видавництво.
Ще до повномасштабного вторгнення вона вирішила перевидати «Кобзаря».
«Нам казали, що поезія, тим більше українська, нікого не цікавить, – розповідає видавчиня, – «Кобзар» видавався у Франції ще 20–30 років тому, але переклад застарів. Ми ж опублікували нове видання – першу збірку 1840 року з восьми поезій. Я зробила це разом зі своїми студентами».
Попри скептицизм, «Кобзар» усе ж мав успіх і в Bleu et Jaune кілька разів його перевидавали.
Ми перевидали «Кобзар», українізувавши всі власні назви
«Кілька перевидань поетичної збірки – це вже великий успіх, особливо у Франції, де читають переважно романи і здебільшого франкомовні», – зауважує видавчиня.
Зараз на полиці вчергове перевиданий уже після повномасштабного вторгнення Росії в Україну «Кобзар» із сучасним перекладом і глосарієм, адаптованим для французького читача. «Ми перевидали його, українізувавши всі власні назви – Миколаїв, Харків. Це також був наш спосіб підтримати Україну», – каже Тетяна Давід Сірочук.
Тим часом письменник та поет Павло Матюша, який за останній рік відвідав чимало книжкових форумів та ярмарок, каже, увага до України залишається, хоч і змінився акцент.
Готуйтесь до війни. Не залишайте Україну сам на сам з Росією
«Вони вже цікавляться більше в такому контексті, що загроза підібралися ближче», – каже Матюша.
«Питання аудиторії, яке мене найбільше дивує і, можливо, навіть трохи дратує, це: «Як так зробити, щоб війна не прийшла на наші терени?». І я завжди кажу, просто готуйтесь до війни. А не залишайте Україну сам на сам з Росією замість того, щоби дружно їй допомогти», – резюмує Матюша.




