«РПЦ на службі Кремля». Що стоїть за «православним джихадом» проти України

Якраз перед Великоднем, який відзначали християни західного обряду, так званий Всесвітній російський народний собор, який збирався в Москві під егідою Російської православної церкви та патріарха Кирила, назвав «священною» війну Росії проти України. Собор заявив, що вся Україна має увійти в зону виключного впливу Росії, а Захід було названо «сатанинським». Що це говорить про сучасне російське православ’я і про Московського патріарха Кирила? Який це може мати вплив на Україну – зокрема на ситуацію в її православ’ї?

27 березня 2024 року в Храмі Христа Спасителя в Москві під проводом патріарха РПЦ Кирила відбувся з’їзд Всесвітнього російського народного собору (ВРНС). На ньому РПЦ назвала війну Росії в Україні «екзистенційною і цивілізаційною священною війною». Крім того, РПЦ заявила, що «відновлення єдності російського народу» через війну в Україні є «ключовою умовою виживання та розвитку Росії».

«Нам оголосили «газават». «Священну війну» проголошує «всємірний русскій народний собор». У відозві, розміщеній на сайті РПЦ – і проголошення, що вся територія України має увійти в зону виключного впливу Росії, і ствердження «триєдінства» «русского народа», і прокльони «сатанинському Заходу». Загалом текст – наче з підручників історії, з розділу про засадничі документи нацизму і фашизму», – написав у фейсбуці депутат Верховної Ради Ростислав Павленко.

Але в документі собору не лише йдеться про «священну війну» проти України та «сатанізм» Заходу. Там також дуже чітко прописано й фактичний план щодо ліквідації української державності і відбирається право в українського народу на свою ідентичність і окремішнє існування.

Також в документі міститься заклик щодо об’єднання російського народу і щодо повернення до доктрини «триєдності» такого народу. Його складовими, як і в часи Російської імперії, мають стати «великороси», «малороси» (так названо українців), і білоруси.

«Возз’єднання є кодом до знищення і/або асиміляції українців та білорусів. Їхні назви виживуть, але їхні мови, культури, ідентичності та історії – ні, адже будуть проковтнуті «великоросами», – пише в американському виданні The Hill професор Ратгерського університету Олександр Мотиль, додаючи, що знищення «душі» націй в такий спосіб чітко відповідає визначенню геноциду, наукову концепцію якого розробив Рафал Лемкін в середині 20-го століття.

«Отже, маємо. Кирило перетворив Російську православну церкву на антихристиянську прислужницю фашистської держави Путіна. Замість відокремлення церкви та держави, Кирило віддав перевагу підкоренню церкви державі», – додає професор Мотиль.

А аналітики американського Інституту вивчення війни (ISW) зазначають, що заклик, який прозвучав від собору та РПЦ, «рівнозначний повномасштабному знищенню української нації та її затягування у Росію».

Чи є паралелі з рішенням Всесвітнього російського народного собору і «наказу», що він його видав?

«Аналогів не було і я не пам’ятаю, щоб були попередні «накази». В цьому «наказі», власне, формується доктрина війни і я б перейняв аналогії зі сталінським документом 1938 року «Краткий курс ВКП(б)», коли в чорно-білих тонах треба було чітко й коротко пояснити своїм людям, чому більшовики знищили мільйони людей. Приблизно таке ж завдання стоїть і перед цим «наказом», – каже в інтерв’ю Радіо Свобода професор Олександр Саган, завідувач Відділу релігієзнавства Інституту філософії імені Сковороди.

«Дається пояснення, чому росіяни повинні воювати і терпіти незгоди війни і вмирати. Тобто, перш за все, це мотиваційний документ, який розказує їхнім солдатам, що вони воюють не на чужій території, не на території чужої країни, а воюють за свою землю і відстоюють своє», – пояснює релігієзнавець Саган.

Але тут є одна проблема для самої Росії, на яку також звертає професор Саган.

Річ у тім, що Російська Федерація – дуже розмаїта, етнічно, культурно та релігійно дуже строката, багатоконфесійна федерація і проголошення війни «священною» з боку православної церкви може поставити багато питань в середовищі російських мусульман чи буддистів, яких теж Кремль посилає воювати проти України.

Російський всесвітній народний собор створений понад 30 років тому – в 1993 році – і від самого початку існування просував ідею «русского мира» – імперську концепцію, яка вважала існування незалежних від Росії України та Білорусі якоюсь «історичною помилкою» і просувала російську мову, культуру і вплив РЦП на пострадянському просторі, прикриваючись гаслом про «Святу Русь».

Але в умовах війни, яку навіть влада в Росії не наважується прямо називати «війною», а говорить про «спеціальну військову операцію» (так звану «СВО»), фактично собор назвав війну війною та ще й охрестив її «священною».

Священними називають війни, в яких йдеться про екзестенційну загрозу існуванню, або воюють за якусь «святу» справу. Також патріарх Кирило раніше казав росіянам, що загинути на війні проти України – означає бути прощеним за всі гріхи, які мав до цього.

«(Хтось) може зацікавитись, як погано озброєна маленька держава як Україна могла б імовірно загрожувати гарно озброєній гігантській державі Росія і змусити її захищати себе «зі зброєю в руках», спочатку обмежено вторгнувшись в 2014-му, а потім і повномасштабно в 2022 році», – зазначає професор Мотиль.

«Священна війна», проголошена собором та РПЦ проти України, нагадує давні хрестові походи або ісламський джихад, «але це цілком співзвучно мові Путіна», зауважує політолог.

В «наказі» Собору, як зауважує релігієзнавець Олександр Саган, не вживаються такі поняття, як Ісус Христос, як Православ’я, як Євангеліє… «Багато хто вважає, що після цього документу РПЦ перестала бути не лише православною, але й християнською церквою. Церква навіть перестала вже ховатися і маскуватися стосовно своєї ролі в цій війні».

Як зауважує професор Саган: «Там не тільки «священна війна», а там заявки на світову гегемонію, бо межі «русского мира» не закінчуються навіть «історичною Руссю». РПЦ давно вже перестала бути релігійною організацією. Фактично з початку 1990-х вона поступово трансформується, а з 2014 року трансформувалася в міністерство інформаційно-духовної політики. І Кирило перетворив Московський патріархат в прислуговуючу державі установу, яка обслуговує імперську ідеологію Кремля».

15 грудня 2023 року ЗМІ повідомили, що Московського патріарха Кирила (Володимира Гундяєва) оголосили в розшук в Україні як «особу, яка переховується від досудового розслідування». У листопаді ж того року СБУ звинуватила голову РПЦ у виправданні збройної агресії Росії проти України.

В Україні вже звикли з, як сказав один з релігієзнавців, «сервільною роллю», що її виконує патріарх РПЦ Кирило перед російською владою, намагаючись з виправдати та підтримати агресію Москви проти України.

Це спонукає багатьох вірних і священників УПЦ (МП), які були в єдності з Московським патріархатом, переходити до Православної церкви України, яка має томос і є автокефальною. Вже зараз кількість парафій УПЦ (МП) та ПЦУ майже вирівнялась – понад 8 тисяч у кожної.

Чи цей «православний джихад» патріарха Кирила буде слугувати ще одним додатковим чинником для переходів?

«…Це момент істини. УПЦ за оновленим Статутом «сполучена з повнотою Православ’я» через РПЦ. Але оця відозва, чи то пак «наказ» – не про Православ’я, не про християнство і не про Бога. Це – кредо людиноненависництва, ксенофобії і єресі. Кожен день перебування у єдності з оцим – маніфестація зречення України», – вважає депутат українського парламенту Ростислав Павленко.

Зараз УПЦ (МП) намагається говорити про утиски в Україні, зокрема після того як Києво-Печерську лавру в 2023 році було передано державою ПЦУ і взагалі багато храмів, які є державною власністю і перебували в розпорядженні УПЦ, відбираються назад.

Про «гоніння» на православних в Україні, які в єдності з РПЦ, говорять і в Москві. Причому тут намагаються залучити і міжнародні організації, апелюючи до них.

«Оце ці люди сміють говорити про «гоніння»? Які обзивають демократичні країни «слугами сатани»?» – зауважує депутат Павленко.

Також контекст оголошення «священної війни» і в тому, що у Верховній Раді лежить законопроєкт, який поки що не набирає достатньо підтримки, щодо повної заборони УПЦ (МП), яка все ще фактично перебуває в єдності з РПЦ, хоча і намагається дистанціюватися від Московського патріархату, який підтримує війну Кремля проти України.

Проте в жовтні 2023 року в першому читанні було проголосовано закон, але в його найм’якішій формі – проєкт №8371 – з-поміж решти ініціатив заборони УПЦ, який передбачає складний та тривалий шлях до остаточної заборони. Утім, існує імовірність, що до другого читання до законопроєкту буде внесено жорсткіші правки.

Рівно місяць тому Комітет Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики одноголосно рекомендував парламенту ухвалити в другому читанні та в цілому законопроєкт про заборону релігійних організацій, які повʼязані з Росією. Цим документом може бути припинена діяльність УПЦ (МП). Тепер рішення собору в Москві може стати новим каталізатором.

«Православний джихад, проголошений Гундяєвим, потребує симетричної відповіді від українців – заборони діяльності філії московської церкви, – пише журналіст і письменник Сергій Руденко. – Що ще має статися, аби попівська агентурна мережа опинилася поза законом в Україні?»

Як зазначає професор Мотиль: «Як і путінська Росія, Російська православна церква та її очільник патріарх Кирило повністю втратили свою духовну спрямованість і відкинули все, що християнство стверджує, що воно представляє – перш за все віру в те, що потрібно любити ближнього свого, як самого себе».