«Розмовляти українською небезпечно, бути українцем – злочин»: посилення русифікації в окупації
Російська окупаційна влада буде продовжувати боротьбу з усім українським, тому жителям захоплених регіонів варто очікувати на посилення терору, заявив нещодавно голова Запорізької обласної військової адміністрації Іван Федоров. За його словами, Росія зараз впроваджує «комплексний план протидії ідеології тероризму на 2024 – 2028 роки», ухвалений президентом цієї країни Володимиром Путіним в кінці минулого року.
Очільник Запорізької ОВА також наголосив, що під жорстку заборону потрапляє все, що нагадує про вільну Україну. Також в окупації посилюється формування «російських традиційних цінностей».
Проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя» дізнався, як Росія веде боротьбу з українськими проявами на окупованих територіях. В якому становищі опинилася українська мова на захоплених територіях? Яку кінцеву мету переслідує окупаційна влада, русифікуючи всі сфери життя на цих землях?
Начальниця Бердянської міської військової адміністрації Вікторія Галіцина повідомила, що в окупованому Бердянську підприємців вже змушують змінювати рекламні вивіски на російськомовні. За її словами, окупанти вже змінили назви вулиць, дорожні знаки, туристичні таблички, а тепер взялися за назви магазинів, кафе та приватних підприємств.
Посадовиця зазначила, що власники торговельних обʼєктів мусять за власний кошт замінити рекламні вивіски на нові. За відмову окупаційна влада погрожує притягувати до відповідальності.
«Тригерить все українське»
Головний редактор видання «Бердянськ 24» Віктор Коваленко розповів «Новинам Приазов’я», що окупанти досить прискіпливо ставляться до будь-яких українських проявів у місті. Що стосується рекламних вивісок – вони навіть пропонують послугу безкоштовного дизайну підприємцям, які зберігають оформлення українською мовою.
Дуже сильно їх тригерять українські номерні знаки на автомобілях
«Для окупантів на захопленій території зараз немає жодного страшнішого злочину, ніж будь-яка ідентифікація чи особи, чи ще чогось як українця. Їх особливо не бентежать вбивства, зґвалтування, викрадення людей, а лише те, що має якусь ознаку українськості – мова, вивіски. Дуже сильно їх тригерять українські номерні знаки на автомобілях. Це все для них найстрашніший злочин. Тож не дивно, що вони таку увагу приділяють цьому і ставляться з ревнощами. Тому призначають штрафи, забирають людей «на підвал». Я бачив, що вони навіть надають послуги безкоштовного дизайну та монтажу цих вивісок (російськомовних – ред.)», – каже він.
Радянські назви повертаються
Також, за словами журналіста, окупаційна влада повертає бердянським вулицям їхні колишні радянські назви.
«Нещодавно в Бердянську відбулося перейменування вулиць. У 2016-2017 році 70 бердянських вулиць в межах декомунізації змінили назву – з радянських на українські. Зараз цей процес пішов у зворотному напрямку. Будуть змушувати змінювати таблички на будинках. В принципі, це було логічне й очікуване рішення», – сказав Коваленко.
Говорити українською мовою в Бердянську – небезпечно, зазначив журналіст. Окупаційна влада витісняє використання української з усіх сфер життя. Він згадав початок окупації міста, коли в школах запустили опитування щодо продовження навчання українською мовою. За підсумками, більшість висловились позитивно, але жодних подальших дій з розвитку української мови це не дало.
Будь-який прояв української ідентичності дуже сильно тригерить окупантів
«Зараз балакати українською мовою, висловлюватись нею – це не те що незручно, воно там небезпечно. Більше таких опитувань не проводилося. Будь-який прояв української ідентичності дуже сильно тригерить окупантів. Тобто вони ладні там розвивати будь-які діалекти, будь-які мови, «підтримувати». І заради картинки якісь національні меншини з розвитком їхньої культури та мови показувати. Це все ми говоримо про Бурятію, Дагестан, навіть про болгарські, німецькі товариства, але жодним чином не про українців», – зауважив Коваленко.
З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
«Мовні курси для українців»
Тимчасом на окупованій частині Херсонщини є випадки, коли населення не переходить на російську мову при спілкуванні з жителями Росії, які приїхали туди на заробітки. Тому окупаційна влада збирається відкрити російські мовні курси для українців. Про це повідомив Центр національного спротиву.
За даними підпілля, лікарі з Росії, які працюють на лівобережжі Херсонщини, поскаржились окупаційній адміністрації, що під час примусових медичних оглядів місцеві жителі не розмовляють з ними російською. У відповідь окупаційна влада розглядає варіант створення мовних курсів для українців, аби підвищити «загальний рівень» російської мови.
Кандидат історичних наук із Херсона Артем Петрик згадав, як Росія усіма можливими способами намагалася русифікувати це місто відразу після початку його окупації.
Окупанти, по суті, діють у всіх можливих і доступних їм сегментах роботи, починаючи навіть з дошкільних закладів
«Я думаю, що і жителі Херсона, і на правобережжі, пам’ятаючи оці заходи з розповсюдженням імперських наративів, проведення всяких білбордних кампаній так званих, коли розміщувалися на розтяжках, на білбордах портрети російських полководців, імператорів, інших імперських діячів. І все це було на вулицях Херсона і насаджувалась думка про російський характер Херсона, про спільність історій і так далі. Все це ми бачили, починаючи з кінця весни-літа 2022 року до моменту визволення території правобережної Херсонщини. Окупанти, по суті, діють у всіх можливих і доступних їм сегментах роботи, починаючи навіть з дошкільних закладів», – зауважив Петрик.
Російські окупаційні сили зіткнулися з тим, що місцеве населення на окупованих територіях продовжувало говорити українською мовою, попри тиск, каже історик.
«У колаборантів і окупантів виникла проблема з тим, що всупереч їхній пропагандистській роботі, всупереч репресіям, до яких вдаються на лівому березі, населення продовжувало здебільшого говорити українською мовою. І самі окупанти, до речі, про це говорили, колаборанти це визнавали, вони прямо говорили, що ситуація їх здивувала, зокрема в школах, адже дуже багато місцевих родин воліють, щоб їхні діти навчалися українською мовою. Це їх здивувало і злякало», – зазначив він.
Населення на ТОТ залишається з українською мовною ідентичністю, каже історик. Таким чином, плани загарбників з витравлювання мови на цих землях провалилися, вважає він.
«Русифікація посилиться»
Далі російська влада буде запроваджувати ще більш жорсткі методи для того, щоб русифікувати окуповані території, вважає Петрик. Дії сучасної Росії, на його думку, абсолютно повторюють сталінські методи часів Радянського Союзу.
Маємо бути готові до найжорстокіших дій з боку окупантів у випадку, якщо їм не вдасться переламати ситуацію
«Вона (влада РФ – ред.) на нього орієнтується і сприймає Радянський Союз як апогей Російської імперії. Тому ми бачимо, що вони застосовують терор на місцях – не тільки залякування, а безпосередньо розстріли, катування, масове виселення населення, депортації людей, викрадення дітей. І ці заходи відбуваються по зростаючій. Залежно від того, може ворог чи ні іншими методами зламати спротив. Тобто ми маємо бути готові до найжорстокіших дій з боку окупантів у випадку, якщо їм не вдасться переламати ситуацію. А наші люди на окупованих територіях фактично без захисту», – зауважив він.
«Повернення до радянської епохи»
Директор Агентства розвитку Приазов’я політолог Костянтин Батозський, згадуючи окупований Маріуполь, зважає на те, що Росія повертає його до епохи радянської доби.
«От ще трішки – і вони мають перейменувати Маріуполь у Жданов. Або коли помре хтось із руських начальників, то, може, і в Шойгу, в Путіна чи щось таке подібне. Вони повертають старі назви вулиць, приміром, українському Проспекту Миру знову повернули назву вулиці Леніна. Вони повернули старі назви районів міста. Вони вкладають великі ресурси в русифікацію дітей, в освіту, в роботу з дітьми. Плюс, це вже така традиційна риса окупантів, коли вони маркують свою присутність і постійно розміщують шалену кількість зовнішньої реклами, шалену кількість агітаційних матеріалів, абсолютно беззмістовні білборди – «Донецьк і Маріуполь, брати навічно», – зазначив експерт.
Українська мова у Маріуполі зникає, каже політолог. Одним із факторів є те, що у місті тепер живе велика кількість трудових мігрантів.
Маємо розуміти, що змінилась пропорція населення в Маріуполі, в Приазов’ї. Туди завезли дуже багато трудових мігрантів
«Вони це коментують тим, що вони зараз є частиною Росії, а державною мовою в Росії є російська. Мовних патрулів там немає. Ці місця були здебільшого російськомовні, хоча не можна казати, що тотально російськомовні. І ми маємо розуміти, що змінилась пропорція населення в Маріуполі, в Приазов’ї. Туди завезли дуже багато трудових мігрантів, які виконують будівельні роботи. Це, як правило, громадяни Таджикистану, Киргизстану, Узбекистану тощо. Тому російська стає такою мовою міжнаціонального спілкування. І саме цим обумовлюється її часте використання. Бо, звісно, трудові мігранти не знають українську, не розуміють її і ледве навіть знають російську», – підкреслив Батозський.
«Асиміляція й уніфікація»
Доктор соціологічних наук, керівник Інституту конфліктології та аналізу Росії Олександр Шульга розповів «Новинам Приазов’я», що Росія на окупованих територіях використовує радикальні методи викорінення всього українського. Вони не є новими для російської системи.
«В цілому ми нічого нового не бачимо з того, що робить Росія, те що робиться на окупованих територіях у 2014 році, те що робиться на окупованих територіях з 2022 року. Та і загалом, якщо подивитися більш віддалено в історичній перспективі, то можемо дуже схожі практики побачити і в Радянському Союзі, і в царській Росії, і навіть в Московському князівстві. Перше, якщо ми говоримо про символічну сферу – це заборона всього, що було там до окупації: мова, політичні, громадські, релігійні організації, просто зачищення символічної сфери. І друге – це фізична заміна людей, витіснення тих, хто не згоден до кінця», – сказав він.
Втім, зараз Росія діє набагато швидше, ніж навіть 10 років тому, каже науковець. Зокрема змінилася інтенсивність, жорсткість і темпи заселення окупованих територій жителями РФ, зауважив він. Тому «заморожування» війни будуть сприяти продовженню цих процесів.
«Плюс, так само як і в Криму, будуть просто заселяти, аби цей баланс місцевих і немісцевих трошки розмити. Мова не йде про позитивний сценарій. І час грає тут проти нас, що і підтверджують останні 8-10 років», – підкреслив співрозмовник.
Головна мета, яку переслідує Росія на окупованих територіях – це асиміляція українського населення, додав Шульга.
Головний підхід – десуб’єктивізація цього населення
«Для того, щоб тебе полюбили, треба, щоб був інший суб’єкт. Суб’єктність захоплених територій і людей, які там проживають, вони не визнають. Тому, розмиваючи ідентичність, перетворюючи тебе, хочеш ти цього чи не хочеш, на росіянина. То ти ж не можеш сам себе не любити: «От ти росіянин, от ти такий, як є. Все! Ці казки про українців забудьте, це нацисти видумали». Тому тут головний підхід – десуб’єктивізація цього населення і перетворення його на такого саме росіянина, як і всі інші. Асиміляція й уніфікація», – пояснив дослідник.
- Російське масштабне військове вторгнення в Україну триває від ранку 24 лютого 2022 року. У Росії заперечували, що ведуть проти України загарбницьку війну і назвали це «спеціальною операцію». Також російська влада заперечує, що скоює злочини проти цивільних жителів України.
- У вересні 2022 року Москва оголосила про анексію чотирьох українських областей. Україна і Захід засудили цей крок.
Геноцид і його ознаки у діях Росії проти України
Під час широкомасштабної війни Росія вчиняє щодо громадян України усі види злочинів, які можуть підпадати під визначення геноциду, вважають правники, дослідники геноцидів і правозахисники.
А саме:
- оголошення намірів про знищення українців: президент Росії і представники російської влади неодноразово заявляли, що українців як етносу «не існує», що це «штучно створена» нація, і тих, хто так не вважає, «треба знищити», а України і українців не повинно існувати у майбутньому;
- публічні заклики до знищення українців;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я України з метою позбавити людей електроенергії, водопостачання, зв’язку, медичної допомоги та інших засобів для життя;
- переслідування і знищення на окупованих територіях людей із проукраїнською позицією;
- винищення інтелігенції: учителів, митців, людей, які є носіями української культури та виховують інших у ній;
- запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях системи навчання та виховання, націленої на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до Росії з метою зміни їхньої ідентичності;
- вилучення та знищення із бібліотек українських книг, пограбування музеїв та цілеспрямоване викрадення артефактів, що вказують на давню історію українців.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році.
Країни-учасниці Конвенції, а їх на сьогодні 149, мають запобігати актам геноциду і карати за них під час війни та в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються із наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову, релігійну, етнічну групу як таку.
Ознаки геноциду: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; запобігання дітонародженню та насильницька передача дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до вчинення таких дій.
