«Історія ще раз сміється з Навроцького». Одним з перших кавалерів Ордена Білого Орла був Іван Мазепа

Історичний факт – одним з перших кавалерів польського Ордену Білого Орла був український гетьман Іван Мазепа. Про це згадують нині, коли нинішній польський президент Кароль Навроцький забрав у президент Володимира Зеленського Орден Білого Орла, хоча нагорода була також вручена і українському народові, який п’ятий рік чинить спротив російській агресії.

Що ж до нагородження Мазепи, то, наприклад, одна поважна група у фейсбуці написала так: «Історичний факт – першим в історії нагородженим орденом Білого Орла був гетьман України Іван Мазепа! Історія сміється з президента Польщі Навроцького ще раз».

Інші ставлять питання руба: а чи відмовився б Мазепа нині від свого ордена на знак солідарності з Зеленським?

Розглянемо причини і контекст нагородження гетьмана найвищою польською нагородою.

Гетьман Іван Мазепа (1639-1709) гетьманував найдовше – з 1687 року по 1709 роки. Він справді був одним з перших кавалерів польського Ордену Білого Орла – або, як вважать деякі історики, взагалі, можливо, і першим отримувачем цієї найвищої польської нагороди.

«Не зрадив відданості Україні»

В офіційному формулюванні орденської грамоти від 22 жовтня 1703 року, що її видав король Польщі та Саксонії Август Другий (його ще назвали Август Сильний), говорилося: «Ми переконалися і глибоко закарбували в розумі нашому, як у багатьох випадках засвідчили ви досконалу нам відданість».

Але чи справді Мазепа аж так прислужився польському королю та інтересам Польщі?

«Август ІІ Сильний лукавив, адже добре знав від своїх урядовців, що гетьман діяв насамперед в інтересах Батурина та козацтва. Саме лівобережного володаря булави слухалися правобережні повстанці, які витісняли польську адміністрацію з Правобережжя», – пояснює в інтерв’ю Радіо Свобода український історик Сергій Павленко, автор багатьох монографій про Івана Мазепу.

Як каже Павленко, Август ІІ, передаючи цю нагороду (яка стала одним із перших екземплярів ще офіційно не заснованого ордена), мав прагматичний розрахунок: він сподівався, що Мазепа своїм авторитетом приборкає правобережні козацькі бунти.

Ці повстання суттєво послаблювали Річ Посполиту й відволікали великі польські сили, чим активно користувався шведський король Карл ХІІ, котрий через це не зустрічав рішучої відсічі з боку поляків.

«Для самого Івана Мазепи цей «підкуп» та демонстрація лояльності з боку Варшави не мали жодного вирішального значення. Гетьман витончено проігнорував сподівання польської сторони, оскільки провадив власну тонку геополітичну гру, керуючись виключно інтересами Козацької держави, а не Речі Посполитої чи Саксонії», – каже історик і письменник в інтерв’ю.

Цікаво, що сам Іван Мазепа писав таке: «Наш народ малороссийский не может под их полским игом в подданстве жити…». Не Богдан Хмельницький, звісно, але…

Тобто, Мазепа не бачив Україну під владою Польщі – в тому числі і Правобережну.

Через рік після отримання орденської грамоти Мазепа в 1704 році фактично об’єднав під своєю булавою Правобережну і Лівобережну Україну. Він вміло маневрував, зводячи нанівець скарги Варшави до Москви, яка ними активно атакувала Петра І.

Також Іван Мазепа на початку 18-го століття як гетьман України все ж підпорядковувався московському царю в певних аспектах, згідно з Коломацькими статтями. І козацькі полки, наприклад, брали участь тоді в Північний війні на боці Московського царства – на території сучасної Білорусі, в Ліфляндії, Латгалії, Естляндії тощо…

1703 чи 1705 чи 1707?

Різні дати називають отримання Іваном Мазепою Ордена Білого Орла.

Відомо, що орденська грамота була видана в жовтні 1703 року. Сам Орден Білого Орла Август II Фрідріх офіційно заснував 1 листопада 1705 року як король Речі Посполитої.

Але також є дані, що Мазепа став кавалером цього ордену (можливо, отримав його фізично) не пізніше 1707 року, а може, це сталося і раніше.

«Десь, скажемо так, до 1705 ороку Мазепа міг отримати Орден Білого Орла, бо далі Мазепа вже досить активно спілкується вже не з Августом, а зі Станіславом Ліщинським, який був на боці Карла ХІІ. Десь в той період – 1707 рік – ідуть переговори про укладення договору між Мазепою та Станіславом Ліщинським про приєднання Гетьманщини до Речі Посполитої – Корони і Великого князівства Литовського. І що цікаво, що це приєднання мало відбуватися на засадах рівноправної Гадяцької унії», – розповідає в інтерв’ю докторка історичних наук Ольга Ковалевська, провідна наукова співробітниця Інституту історії України.

Але професорка Ковалевська відкидає припущення, що Орден Білого Орла Мазепа міг отримати в 1707 року від Станіслава Ліщинського. Та й це було б явним кроком проти Петра, на що гетьман Мазепа в 1707 році готовий ще не був.

Треба сказати, що тоді – в розпал Північної війни (1700-1721 рр.) в Польщі фактично було двовладдя: Московія підтримувала Августа ІІ, а Швеція на чолі з Карлом ХІІ підтримувала як короля Станіслава Ліщинського.

Ясно одне, що той період – початку 18-го століття – був найвищим у відзначенні заслуг Івана Мазепи. Окрім Ордену Білого Орла, він отримав найвищу нагороду Московії – Орден Андрія Первозваного (1700 рік) та пізніше (в 1007 році) став князем Священної Римської імперії, отримавши титул від австрійського імператора Йозефа І.

Де той орден зараз?

Орден Білого Орла виглядав після заснування на початку 18-го століття зовсім не так, як виглядає нині – не як білий орел на мальтійському хресті.

Тоді це був овальний медальйон, з одного боку якого справді був білий орел, а з іншого – вензель Августа ІІ.

Але як могла скластись доля в того екземпляра ордена, що його, вочевидь, передали Івану Мазепі?

«Дійсно виникає питання: а чи була доставлена ця нагорода Мазепі? Чи тримав він її в руках? Ну, а якщо тримав – то куди вона далі поділася?» – питає Ольга Ковалевська.

За її словами, Орден Білого Орла міг бути в заміській резиденції Мазепи в Гончарівці під Батурином або безпосередньо в батуринській цитаделі, яка була жорстоко знищена під час осади Батурина восени 1708 року російським військами під орудою Олександра Меншикова.

«Хто його пограбував, хто куди забрав? Можливо, це Меншиков. Ну, тоді це означає, що ця нагорода мала би далі бути передана до Московії. Можливо, вона опинилася в одному з музеїв – навіть не знаємо, в якому. Але жодного разу цей Орден не вигулькував, так би мовити, ні в Історичному музеї в Москві, ні в Ермітажі в Петербурзі», – зауважує вона.

Карл і Петро

Через те, що ініціатор Ордена Білого Орла король Август ІІ був «в команді» Петра І, то ясно, що кавалером цього ордена явно не міг бути шведській король Карл ХІІ – суперник і Августа, і Петра.

Цікаво, що Сам Петро І отримає Орден Білого Орла – і сталося це в 1712 році – трьома роками після Полтавської битви, коли Мазепа і Карл ХІІ зазнали поразки і яку українська історіографія називає «полтавською катастрофою», адже та битва поклала край самостійницьким устремлінням Мазепи і козаків.

«Якщо для Мазепи орден був авансом, дипломатичною приманкою та спробою приборкати козацьку зброю, то для Петра І нагородження стало актом великої вдячності з боку польського монарха. Цар повернув Августу ІІ втрачений польський престол, а російські полки у Речі Посполитій забезпечували «порядок» на його користь після Полтавської битви», – пояснює Сергій Павленко.

Історик також нагадує про взаємний обмін нагородами (Петро, у свою чергу, нагородив Августа орденом Андрія Первозваного), і це стало символом закріплення їхнього військово-політичного союзу та демонстрацією тріумфу над Карлом ХІІ.

«У цих відносинах Петро виступав уже не просто як рівноправний партнер, а як потужний покровитель польського монарха. Характерно, що доля українських земель при цьому цинічно перетворювалася на предмет дипломатичного торгу, – розповідає історик Павленко. – Тобто після повстання Мазепи царський уряд уже офіційно декларував готовність повернути Правобережжя Варшаві в обмін на її лояльність, а орден Білого Орла для Петра І став своєрідною політичною квитанцією за цей та інші «благодіяння».

Цікаво також, що Іван Мазепа був не єдиним гетьманом козацької України, який отримав польський Орден Білого Орла.

22 грудня 1764 року цим орденом було нагороджено останнього гетьмана Кирила Розумовського (гетьманував з 1750 по 1764 роки). Його гетьманство було скасоване Катериною ІІ (теж кавалерка Ордена Білого Орла) в листопаді, так що технічно на момент отримання ордена Розумовський гетьманом вже не був, бо Петербург забрав рештки автономії Гетьманщини.

Орденом після розділу Польщі з кінця 18-го століття фактично розпоряджалась Російська імперія, потім його відновили під час міжвоєнної Польщі, а польський комуністичний режим знову його скасував. Але цікавий факт – після падіння комунізму в Польщі і відновлення Ордена Білого Орла одним з перший його кавалерів таки став король Швеції – нинішній монарх Карл ХVI Густав.

Після відновлення незалежності України всі президенти – окрім Віктора Януковича – були нагороджені Орденом Білого Орла. Після того, як нинішній польський очільник Кароль Навроцький забрав орден у Володимира Зеленського, той відіслав його поштою до Варшави. На знак солідарності, від цих своїх орденів відмовились Леонід Кучма, Віктор Ющенко та Петро Порошенко.

Нагороджений в 1993 році перший президент незалежної України Леонід Кравчук помер в 2022 році і так і залишився кавалером Ордена Білого Орла.

«Знаєте, я не дуже б зараз це все «розганяла». Пишуть навіть в іронічному плані, чи не відмовився б Мазепа від Ордена Білого Орла зараз, щоб бути солідарним з нашими президентами, – каже в інтерв’ю Ольга Ковалевська. – Не треба лити воду на млин російської пропаганди. Треба все ж пам’ятати, що це було дуже давно, і те нагородження, можливо, мало значення і для Августа, і для Мазепи. Це було підтвердження певних дипломатичних розрахунків і політичних намірів. І було це понад 300 років тому. Тому я б на цьому сильно не педалювала».