«Чорнобиль завжди буде з нами. Зараз потрібно збирати свідчення» – Алексієвич
Через 40 років після Чорнобильської катастрофи лауреатка Нобелівської премії, білоруська письменниця Світлана Алексієвич, яка живе за кордоном, каже, що її батьківщина залишається «лабораторією», в якій досі проявляються довгострокові наслідки масштабного витоку радіації.
В інтерв’ю Білоруській службі Радіо Свобода вона зазначила, що уроки Чорнобиля забуваються і необхідно зібрати якомога більше особистих свідчень.
«Білорусь досі є чорнобильською лабораторією. Чорнобиль досі з нами. Його неможливо забути, бо радіація там, багато радіонуклідів існуватимуть приблизно 1000 років, – сказала вона. – Зараз час для свідчень, нам потрібно збирати свідчення».
Алексієвич, яка у 2015 році отримала Нобелівську премію з літератури, опитала понад 500 очевидців для своєї знакової книги 1997 року «Чорнобильська молитва». Свідчення з цієї книги широко використовувалися у відомому мінісеріалі HBO 2019 року про цю трагедію.
Вплив Чорнобильської катастрофи
- У 1986 році на Чорнобильській атомній електростанції (на той час в Радянському Союзі, зараз це територія України) вибухнув ядерний реактор і викинув радіацію на навколишні території та по всій Європі. Викиди забруднили майже 200 тис. км², зокрема 70% територій України, Білорусі, а також частину території Росії.
- У навколишнє середовище потрапили ізотопи урану, плутонію, йоду-131, цезію-134, цезію-137, стронцію-90; радіоактивним цезієм було забруднено 3/4 території Європи.
- Завдяки самопожертві пожежників, які гасили палаючий реактор, і ліквідаторів, які звели над 4-тим енергоблоком бетонний саркофаг – майже 97% радіоактивних речовин не поширися у навколишнє середовище.
- Десятки рятувальників, які брали участь у перших етапах ліквідації наслідків, померли упродовж кількох тижнів від променевої хвороби.
- Довгострокові дослідження, серед іншого, виявили підвищену захворюваність на рак щитоподібної залози серед людей, які в дитинстві та підлітковому віці зазнали впливу радіації.
- Лише в Україні понад 3,5 млн осіб визнані потерпілими від Чорнобильської катастрофи, з них 1,3 млн – діти.
Алексієвич, чия книга містить чимало особистих свідчень про хвороби та смерть, на момент катастрофи працювала журналісткою в Мінську.
«Це мене шокувало. Було відчуття, що відбувається щось нам невідоме», – сказала вона, додаючи, що подібні відчуття пережила під час поїздки до Фукусіми після аварії там у 2011 році.
«Людина створила технології, яким вона не рівна: не рівна психологічно, не рівна наслідкам, які можуть виникнути».
Алексієвич зазначила, що це також було помітно під час короткого періоду в 2022 році, коли російські війська окупували Чорнобиль, що розташований у сучасній Україні.
Людина створила технології, яким вона не рівна: не рівна психологічно, не рівна наслідкам, які можуть виникнути
«Коли росіяни захопили Чорнобиль, вони змусили солдатів копати окопи поблизу станції. А через тиждень усі ці солдати опинилися в лікарні», – сказала вона.
Українська служба Радіо Свобода повідомляла у 2023 році, що у російських солдатів з’явилися пухирі та блювота після риття окопів у радіоактивному ґрунті.
«Коли генерала запитали, чому він [наказав] це зробити, він відповів: «Ну, минуло 20 чи 30 років». Він навіть не знав, скільки саме. Тривалість Чорнобиля дорівнює, можливо, 50 людським поколінням, а то й більше; це не вкладається у свідомість звичайної людини», – сказала Алексієвич.
Людські «чорні скриньки»
Згідно з деякими дослідженнями, найбільш забруднені ділянки будуть небезпечними для проживання людей протягом тисяч років. Програма розвитку ООН (ПРООН) зазначила, що понад 12 відсотків населення Білорусі проживало в районах, що постраждали від катастрофи, хоча вони й не мешкають безпосередньо в зоні відчуження.
Алексієвич сказала, що ці люди були «чорними скриньками, які записують інформацію для майбутнього» про наслідки катастрофи. Але її робота була зосереджена на людських переживаннях та психологічних наслідках, а не на наукових аспектах катастрофи.
«Людей змушували мити дрова. Солдати мили дахи. Для людей це було божевіллям, – згадує вона. – Свідомість була перевернута».
Зараз Алексієвич 77 років. Вона виїхала з Білорусі для лікування за кордоном у 2020 році, під час масових протестів після виборів, які широко вважаються сфальсифікованими. Вона відверто критикує фактичного очільника Білорусі Олександра Лукашенка і шкодує, що відтоді не змогла повернутися додому.
«Я б поїхала в ті місця, де люди живуть у чорнобильській лабораторії. Я б говорила з ними, записувала, що з ними відбувається. Я вважаю, що це дуже важливо, – додала вона. – Але ми ж знаємо, що тепер можливості для журналістів і письменників у тоталітарних системах доволі невеликі».
40 років тому, 26 квітня 1986 року, на Чорнобильській атомній електростанції сталася аварія. Радіо Свобода було серед перших, хто про неї повідомив, і відтоді відстежує наслідки техногенної катастрофи. Кореспонденти Радіо Свобода за всі ці роки опитали чимало свідків тих подій, їздили в зону відчуження, проводили розслідування і зняли низку фільмів.
Крім того, знайшли туристів та сталкерів, яких через роки після аварії приваблює Чорнобильська зона відчуження. Та записали свідків окупації російськими військами ЧАЕС під час вже нинішньої російсько-української війни. Пропонуємо їх до вашої уваги.
